Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Наши статьи

Валерій Приходько. НБУ

Результат пошуку зображень за запитом "картинки світова грошова система"

НБУ

Валерій Приходько

01.03.17                                                                                                                                                              м. Київ

О сколько нам открытий чудных
готовят просвещенья дух…

                                                                                                     А. С. Пушкин

 

Дайте мені можливість контролювати

випуск грошей і мені плювати, хто пише  закони

Майєр Амшель Ротшильд

                                                                                                                                    

                                                                    Читай і — думай! Думай! Думай!

 

Ми  живимо в ілюзії голограми, яку нам створили ті, хто знає свою мету нескінченного управління процесами і явищами на планеті Земля і у Всесвіті, і, які використовують всі можливі інструменти для її (мети) досягнення де людське життя, особливо не свого Роду, не має ніякої цінності на цьому шляху, бо «чужа кров ради миру і перемоги  нічого не варта» (К. Чапек). Філософія   цього процесу знаходиться у синергії вічності знань рівностороннього трикутника: ідеології, капіталу, інформації. Тільки в єдності їх спільних дій досягається перемога.  Гра в політику,  коли «сліпий веде сліпого, це і зветься демократією» (Генрі Міллер), а також інші ідеології, всього на всього – словоблуддя на цьому векторі руху до мети. Головне завдання – не  втратити керованість процесом, тому людство повинно бути пов’язано умовою його взаємного існування – капіталом  із одного джерела за правилами контролю коштів та переходу їх(папірців) в матеріальні цінності – капітал природних ресурсів та створений. Щоб утримати шлях до мети,  ідеологія та економіка, де капітал є її кров’ю, повинні трансформувати свідомість людини через ЗМІ, таким чином, що ці дії (ідеологія та капітал) є єдиновірним шляхом існування людства, і це – її цінності. Тому, в цьому світі, своє місце – Державі, треба заслужити, завоювавши його у конкурентній боротьбі за Всесвіт.

Ця філософія вічності управління людиною, суспільством та країнами у їх меркантильному баченні «ефемерного надання окремій людині особистої величі (існування)», в противагу  сусіду,  використовується на більш високому рівні глобального управління. Але   «справжня правда завжди не правдоподібна» (Ф.М.Достоевский), тому що у тих, хто має свою мету завжди знаходяться аргументи знищення інакомислення під прапором служіння людству. В той же час – інакомислення  є вічним двигуном процесу розвитку.

НБУ як і Церква,  досить дивно-цікаві підсистеми в організаційній структурі Держави, як що перша є відповідальною за політику коштів і капіталу, то друга – як громадська організація, за виховання якісних цінностей християнської Моралі людини і суспільства. Парадокс же в тому, що НБУ існує в системі правил, взаємодій та відносин з МВФ, відповідно яким тільки «непрямим чином» є підсистемою в системі Держава.  В той же час, Церкви християнської релігії підпорядковані канонам Вселенського Патріарха (юрисдикція: Туреччина, Крит, Патмос, північно-східна Греція), Патріарха Руської Православної Церкви (Росія, Москва) чи Папи (Італія, Рим-Ватикан) та іншим (вважаючи на їх нескінченну невизначеність кількості Церков у боротьбі  за владу – капітал  і кошти, під прапором моралі над свідомістю людини), але тільки не своєї держави.

НБУ підпадає під догмат (чисто загальнолюдської цінності) допомоги МВФ, який диктує умови «чесної та добровільної» кабали аборигенів за наданні папірці  ( МВФ – дол. США, ЄБР – EVRO) запозичень країнам, тому що «поки гроші на папері – це папір, а не капітал» (Шейне-Шейндля). Країни ж, не маючи страховки (золотовалютних резервів і дієвої економіки),  не спроможні в апріорі погасити свої боргові зобов’язання (у нас вже – 72,5 млрд. дол. США), повинні розрахуватися природним капіталом, Україна – землею, бо все інше вже зруйновано. Це свідомий шлях тероризму – економічного і шахрайства (Вашингтонський консенсус – розробка економічної школи Гарвардського університету), шлях до вічного рабства людей країни, борги якої  скуповують у кредиторів (МВФ, ЄБР) приватні корпорації, захищені міжнародним законодавством, розробленим під непрямим впливом і контролем того ж МВФ, у тому числі, враховуючи їх же «святе»  право  приватної власності. Апогеєм цього є те, що приватні компанії отримують право розпорядження загальнолюдським ресурсом (землею, надрами, водою, повітрям, і т.п.) – Спадщиною крові, та бути емітентом світових коштів, як ФРС чи  національні банки країн, що знаходяться в системі його ж (ФРС) підпорядкованості через їх структуризацію у систему правил МВФ. Цілеспрямованість Закону України «Про національний банк України», як імпотентність економічного управління кредитно-грошовою політикою країни ми покажемо нижче.

Одночасно, згідно філософії МВФ (керманичів) йде полювання як за країнами, так і за окремо взятою кожною людиною світу через  пластикові фінансові (розрахункові, накопичувальні та інші) картки, з наступним переходом до вмонтованих у тіло людини чипів з параметрами її ідентифікації. Це   один із інструментів конструювання матриці тотального контролю за людиною та управління нею через відключення її, в разі необхідності (опозиційності), від джерел існування. Цей системний та систематично впроваджувальний процес у життя людини, шляхом зміни її свідомості через ЗМІ, як необхідного етапу розвитку цивілізації у  вік IT- технологій, вже перебуває на стадії свого завершення. Таким чином зі свідомості людини стерли аксіому: свобода особистості – в готівці, яка знаходиться в кишені, та перевели її свідомість у світ абстракцій і безособовості електронних коштів,  добре розуміючи що «кошти (готівка) – це свобода, що викувана із золота (кров’ю)» (Еріх Ремарк). 

Стівен Хокінг (англійський фізик-теоретик та математик)  застерігає, що «штучний інтелект і роботизація є ще одним інструментом знищення та контролю за людством – настає страшний час для людства, вихід з якого – знайти  своє місце у цьому процесі та явищах». Експерти попереджають, що через тридцять років біля 35-40% відсотків робочих місць будуть замінені роботами. Тому, якщо Держава не вийде  на рівень своєї самодостатності, вона зникне завдяки інструментам впливу на людину ідеології, ЗМІ та капіталу (НБУ), мультисенсорності  – сприйняття інформації і контролю за її впливом на трансформацію мізків людини, яку ми не контролюємо у своїй країні. Ці догмати нам нав’язують з пелюшок (ми вже «воно», як стверджує У. Супрун), і ця трансформація, породжує ефект Граблів* – знаємо і вперто ліземо, роблячи одні і ті ж помилки у своїй зомбованості, бо як Великі і Щирі «маємо те, що маємо» (Л. Кравчук).

Це Правда філософського  цілеспрямованого розвитку сучасної цивілізації у розумінні керманичів для досягненні своєї мети – управління   земною кулею, але опоненти скажуть що вищенаведене це все емоції, тому тепер перейдемо до Правди, викладеній, відносно НБУ,  у Законах України та нормативно-правових документах держави. Тому «думайте сами, решайте сами – иметь или не иметь» (слова із пісні кінофільму «Іронія судьби» або «З легким паром») свою Державу, тому що вищевикладене, це головна проблема її національної безпеки, загроза – яка  значно більша чим війна, бо все це твориться мирним оманливим шляхом, яким ідуть «добровільно» безвольно люди  «самі»**, і, як слідство,  веде до тотального контролю над ними та знищення людства в цілому. Дійсно – іронія Судьби, куди не кинься українці всі все знають і уміють, а віз… і досі там – в багні розбрату і все  це світовий  процес, який приводить до повного керованого безумства людства. Свобода втрачає свою… значимість, але наше особисте життя нічого не варте, головне – що ми оставимо після себе, здолавши перепони, чи… підкорившись їм.

У законі «Про національний банк України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238) у Розділі I. Загальні Положення. Стаття 1. Терміни та поняття не знайдете визначення поняття НБУ, його мети, засновника (вказівка на державу, не має юридичного визначення). Слідством цього є те, що розробники статуту НБУ на рівні з місією НБУ вказують і про  візію, що «це сучасний, відкритий і незалежний центральний банк, який має довіру суспільства та інтегрований до європейської спільноти центробанків» визначення якої не відповідає її поняттю. Візія – образ, що постає у свідомості, в уяві, чи уві сні; видіння (дивись  Вікіпедію); парадоксом є і те, що держава, як «засновник» (стаття 6 Статуту), не відповідає за діяльність НБУ, а також, те що Рада НБУ (не держава, як засновник) приймає рішення про збільшення Статутного Фонду.

Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України, свідчить що «…завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України», але в законі не знайдете цих розділів: завдань, функцій, повноважень і принципів. Такого блуду, з посиланням на інший документ основ діяльності НБУ у Законі, навіть важко уявити. Дійсно це візія – видіння. Виключенням є стаття 6.Основна функція   «…забезпечення стабільності грошової одиниці України» відповідно до Конституції України  (статті 100), що звучить як мета, та функція регулятора банківської системи (стаття 7 Закону). Такого недолугого Закону з юридичної та функціональної точки зору навіть важко собі уявити, а все тому, що не сформульована мета НБУ, і, як слідство, не наведені інструменти і

*Ефект Граблів – системні  і неадекватні реакції на одні і ті ж (по)дії внутрішніх і зовнішніх викликів та загроз, що є ознакою психотипу людини, сформованого вихованням та впливом навколишнього середовища

** Аналогія –  дивись кадри із мультфільму «Зачарований хлопчик» по повісті Сельми Лагерльоф «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми» де щури під солодку мелодію сопілки «самі» йдуть і топляться у морі. 

завдання її досягнення. Розділ  IV . Грошово-кредитна політика. Стаття 24. Основні засади грошово-кредитної політики. «Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для досягнення цілей Національного банку, визначених статтею 6 цього Закону». А в «статті 6.Основна функція» навіть не має слова «Ціль».

Для виконання функцій регулятора – наглядом за банківською системою країни законом передбаченні розділи: Розділ V. Управління готівковим грошовим обігом; Розділ VI. Організація розрахунків та бухгалтерського обліку; Розділ VIII. Діяльність національного банку щодо операцій з валютними цінностями; Розділ X. Банківське регулювання і банківський нагляд; Розділ XII. Організація грошово-кредитної та фінансової статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації і вони – розділи, відповідають вимогам тільки утримання системи, а сам НБУ, скотився до рівня окремого банку системи,  маючи привілею  особистої індульгенції – контролю  інших, що ми маємо в сьогоденні злочинних дій НБУ.  Інші розділи, це питання організаційної структури НБУ (розділи II, III, XI, XIII, XIV, XV) чи взаємовідносин з Президентом, Урядом та ВР (розділ IX), для досягнення особистих цілей (відомо кого), бо мета діяльності НБУ відсутня.

І тільки один розділ VII. Операції національного банку, може і повинен визначати інструменти, повноваження і принципи управління грошово-кредитною політикою забезпечення стабільності гривни та економічний розвиток країни для чого і існує Національний Банк. Одначе  цей розділ у своєму примітивному викладенні не спроможний навіть висвітлити механізми щодо управління ризиками викликаними внутрішніми і зовнішніми процесами глобального розвитку світової економіки, як інструменту утримання і домінування національної валюти. Спрощений рівень розуміння, який не виходить за межі «не дозволено та штрафів», а знання того, що ще існують фінансові інструменти, про які до речі навіть не має і слова у Законі (розділ I, стаття 1. Терміни і поняття, а також у розділ VII. Операції Національного банку) свідчать –  НБУ   не усвідомлює свого місця і ролі у економічному розвитку країни. І це в той час, коли фінансові інструменти на 90-95% забезпечують управління економічним розвитком, а не кошти, на долю яких залишається – 5-10%. Тоді за рахунок чого, коли не має фінансових інструментів – мови  про них, можливо здійснювати управління явищами і процесами на ринку коштів і капіталу за який і відповідає НБУ.  Хибне уявлення, де гроші зводяться до ефемерного товару, які не є виміром ресурсів, праці, створеного капіталу, а тільки до папірців, та все інтерпретується як інфляція, індекс цін, курс акцій, тарифи, прожитковий мінімум (платня та пенсія), корзинка та інше, що пов’язане з якістю життя – це всього на всього світ ілюзій блуду Влади. Тому що не має прямої кореляції між зростанням економіки(внутрішнім валовим продуктом) та якістю життя, як і введення в дію приватних підприємств не має ніякого відношення на пряму до буття суспільства. Нам так довго і захоплено бреше Влада про економічне велике майбутнє, що сама опинилася у примітивній пастці, повіривши у свою особисту брехню. В психіатрії це зветься міфоманія, псевдологія чи патологічна брехня.

Характеристика структури Закону (слідство Статуту) свідчить про утримання системи згідно міжнародних вимог, а не про творчий процес управління НБУ кредитно-грошовою політикою в країні. Так хто він НБУ? Чий і кому він служить? І для чого йому… наша країна? Відповідь одна – пам’ятаєте: «Чиї ви хлопці будете, хто вас в бій  веде? Це під прапором»… ФРС (МВФ) – володарів фінансового світу, НБУ йде.



Джерело: http://1
Категорія: Наши статьи | Додав: Правління (21.08.2017) | Автор: 1 E W
Переглядів: 51 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]