Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Наши статьи

Валерій Приходько. Економіка

Результат пошуку зображень за запитом "картинки Загнати в матрицю"ЕКОНОМІКА

Валерій Приходько

21.02.17 м. Київ

Економіка повинна бути економною!

Леонід Брежнєв

 

Читай і — думай! Думай! Думай!

 

Достатньо тільки подивитись на обґрунтування нагороди Нобелівським лауреатам в галузі економіки, теми яких моделюють взаємодії різних інструментів: виробництва і попиту, ресурсів: людських, матеріальних, інтелектуальних, фінансових і їх оцінку у процесах накопичувальної стратегії, щоб задати питання – а до чого тут економіка? Тай Нобелівський комітет характеризує це, як наукові економічні дослідження, а не економічні явища і процеси. Віддаючи повагу до наукового мотивування своїх теорій, цими великими людьми, треба зауважити, що, крім формалізованого математичного моделювання, як правило, що і є основною їх заслугою, з використанням теорії: катастроф, аналогій, ігор, систем, логіки, ймовірностей та інших, як окремого взятого процесу: робіт, товарів і послуг у різних галузях, ніякого відношення, як розуміння економічних явищ і процесів розвитку цивілізації вони… не зовсім мають. Виникає питання, це свідоме обмеження свого місця, що кероване (ким?), з точки зору свого благополуччя та гри за правилами (чиїми?), чи не розуміння ними існування земної цивілізації і Всесвіту? Економіка не змінилася, вона як була накопичувальна і витратна, з точки зору використання людей, як запчастин – змінного інструменту, природних ресурсів і деградації навколишнього середовища, такою і залишається.

Якщо відкриєте словники і подивитесь визначення поняття економіки, то побачите, там є все, навіть, як правило, що економіка – це економіка…, що є абсурдом визначення. Економіка є підприємств, галузева, ринкова (її визначення це просто жах), мікро і макро, попиту і продажу, і пішли: економіка праці, економіка торгівлі, економіка транспорту, політична і військова економіка, цивільна економіка і т.п. Все це стало вже наукою – чого? Моделювання? Так, але не економіки, а процесів, абстрактне уявлення реальності яких викладене у математичній, фізичній, символічний, графічній чи інших формах. До

неї – економіки, вже зараховують функціональні науки: облік, аудит, маркетинг, статистику, фінанси і т.п., але це науки в галузі контролю і управління процесами системи, в даному випадку – господарювання, а не самі процеси. Процеси можуть змінюватись і змінюються у конкурентному світі робіт, товарів і послуг, в той час як підсистеми контролю і управління є практично незмінними, а тільки більше, наприклад, автоматизовані – IT-технологічні. Тільки в них немає і не може бути поняття економіки.

В класичному понятті економіки немає ні процесу, а це ж взаємодія, ні мети. Ми перестали ставити прості питання для чого все це і для чого прийшли в цей світ?

Економіка – мистецтво процесу досягнення якості життя у взаємовідносинах людей у суспільстві і їх – з навколишнім середовищем. В той час як Економія – досягнення мети збереження. І в цьому великий філософський смисл розуміння існування людства.

Виходячи з визначення вищенаведених понять,заклик Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва: «Економіка повинна бути економною!», що був вкинутий в нашу свідомість у сімдесяті роки ХХ століття, як несинітниця словесного блуду, та не був нами усвідомлений у його значенні, вже не є абракадаброю, а він – заклик, відповідає дійсному значенню економіки, як основи існування людини та призначення Держави у Всесвіті.

Це свідчить і про спроможність економіки Держави системно та систематично реагувати одночасно на внутрішні і зовнішні виклики, а також про те, що найбільш важливо, економіка є морально-духовною категорією людства, бо виникають проблеми: банкрутства, збереження вкладів, зарплатні, звільнення і т.п., що впливає на психологічний стан людини. Все у діючій економіці веде до катастрофічного знищення ноосфери – середовища існування всього живого на планеті Земля.

Творцями економічних теорій*: меркантилізму (багатства і золота), класичної А.Сміта (розподіл багатства), марксизму (політична складова), неокласичної (розподіл ресурсів), австрійської (ринкове ціноутворення), кейнсіанства (створення нової макроекономічної

*Результатом праці Нобелівських лауреатів було вирішення вузько направлених проблем математичного моделювання в області цих економічних теорій, а не створення їх самих.

 

теорії, як реакції на невідповідність у той час діючих теорій реальним подіям), неокейнсіанства (росту та циклічного розвитку), монетаризма (грошового обігу), інстітуціоналізма (поведінка в суспільстві відповідно до правил закріплених у законах), майнстріма (нове кейнсіанство та новий інституціоналізм), фізіократії (вимір процесів у фізичних величинах) задано єдиний вектор розуміння економіки та її розвитку – накопичування (збагачування), що є основою досягнення влади, як інструменту для накопичування на більш вищому рівні можливостей. І тут не має місця для людини, бо вона тільки засіб процесу робіт, товарів і послуг, як і використання ресурсів, їх наслідкового впливу на зовнішнє середовище та його зворотної реакція на здоров’я людини та її існування в цілому на землі. Замкнуте порочне коло уробороса, що за даними психоаналітика Еріха Нойманна (школа К.Юнга) є «…ознакою ранньої стадії розвитку особистості у період темряви та самознищення. Але це і час плодючості та творчої потенції». Це також і китайська філософія – розвитку в час падіння. В той же час, як бачимо, ці позитиви не виходять, з одного боку, за межі класичного розуміння економіки – накопичування, а тільки дають відповідь на те, що після падіння буде підйом – тривіальний висновок, що не змінює шлях до прогресуючої деградації та самознищення. З іншої сторони, це свідчить, що в розумінні економіки, ми знаходимося на етапі… «моє!», де навіть не дуже обговорюється, або є табу на право концепції іншого розуміння економіки Держави.

Накопичувальна мета економіки є джерелом зародження праворадикалізму та ліберального фашизму, які набирають оберти в Європі і у всьому світі та відкриває шлях до кровавих переворотів, винятковості нації і воєн за територіальний простір і відновлення «історичної справедливості». Така економіка стає всеохоплюючою – перемішує і переплавляє народи, країни бо внутрішні і зовнішні виклики формують вектор руху деградації суспільства і ведуть до апокаліпсису існування країн та цивілізації в цілому, і, в той же час, є інструментом більш високого рівня тих, хто розуміє свою мету – єдиного глобального управління. І тут треба зрозуміти або ми будемо втягнуті у круговерть цих світових процесів, або знайдемо політичну волю будівництва Держави.

Все завжди починається з мети. Пошуку відповідей на питання: чому, для чого, де, коли, про які, в сучасних стосунках життя, ми навіть не замислюємося, бо живимо в круговерті роботи і сну (дому). О це і є по Е.Нойманну – період темряви, в яку ми свідомо, через трансформацію наших мозків, себе погрузили, завдяки нав’язаної нам меті сучасної економіки – збагачування.

Революційна гіпотеза футуролога Ж. Фреско (Проект Венера) про ресурсно-орієнтовану економіку, де не буде будь-якого товарно-грошового обміну (все доступно всім), базується на тому, що всі природні ресурси є загальним здобутком всіх людей планети. Цей погляд на економіку суттєво змінює підхід до класичного розуміння економіки, але в той же час є утопічним, бо свідомість «темряви» по Е. Нойманну народів землі, що при чисельності їх націй, рас, віро сповідувань, церков, рівня розвитку, планетної міграції є дестабілізуючим фактором цивілізації, створює хаос (керований?) та ініціює взаємно виключні явища і процеси розвитку і деградації. Все це посилюється тим, що економіка (по марксизму) є політикою (в аналогії «ми кажемо Економіка – маємо на увазі Влада, ми кажемо Влада – маємо на увазі Економіка») дії досягнення мети деструктивних сил глобального керівництва планетарною системою в особистих цілях, а не в розумінні її Ж. Фреско.

Збагачування, як інструмент влади, чи само незалежності є незаперечливий стимулятор конкуренції людини у суспільстві. Виникає питання, а що може стимулювати конкуренцію розвитку і бажання до цього процесу людини при рівному доступі до благ цивілізації? Тільки узагальнена мета, шлях до якої лежить через виховання і освіту, і, вона – мета, може бути досягнута тільки в обмеженому просторі, який володіє критичною масою – пасіонарністю* народу Держави. В той же час, глобальне управління, ігнорує ці процеси та знищує навіть потуги у цьому напрямку, бо їх мета – одноосібне управління, де народи не мають ніякого значення, а критична маса(численність людей) може бути обмеженою розміром у один мільярд на просторі не країни, а вже планетою Земля. Економіка Ж. Фреско сама по собі є кампанелловщіною ( Т. Кампанелла «Місто сонця», 1602 р.) – не здійсненною мрією, але треба звернути увагу на головну умову

*Пасіонарність – стан підвищеної тяги до дій, непереборне прагнення змінити навколишнє середовище своєї життєдіяльності навіть ціною свого життя, здоров'я, благополуччя за ради мети.

 

проекту Венера – ключовим є «всі природні ресурси загальний здобуток всіх людей планети», це дивним чином є те, що вкидається у світове товариство – «…ресурси Росії треба розділити між усіма країнами» ( М. Олбрайт), а землю України – зробити товаром (вимога МВФ), розуміючи що вони, підпадуть під Право розпорядження глобальному керівництву. Це велика аксіома – ключ до влади земною цивілізацією.

Узагальнюючим – комплексним показником економіки Держави є свідомість етносу, що забезпечується метою його існування – Щастям людини (Резолюція 2011 р. Генеральної Асамблеї ООН про Щастя людини), як особистістю творця у своєму житті, ознакою якого є Місія нескінченного існування людства у Всесвіті.

Не претендуючи на новизну, треба зауважити, інформації і знань накопичено цивілізацією стільки, що їх практично достатньо для досягнення мети – будівництва Держави людини Щастя. Все залежить від вектору руху Держави. У всесвіті, об’єктивні закони це закони природи, закони встановлені людством є суб’єктивними і в деяких випадках хибними, особливо у взаємовідносинах людей і влади, націй, народів і країн, де інструменти управління людьми (в т.ч. вище наведенні економічні теорії) стали нормою закону їх поведінки. Таким чином, штучно створені, у своїй інтерпретації, закони накопичувальної економіки відкрили шлях до концентрації ресурсів (природних, створених, людських) з метою спрощення глобального управління (ким?) людства. На цьому шляху товарно-грошові відносини, де влада стала базовим товаром, вже починають втрачати свою актуальність, бо втягли в світову економіку всі країни світу, і, практично себе вичерпали, підготувавши знищення країн. В цей час, чомусь з’являється нова економіка Ж. Фреско (впроваджується ефект метелика) і дивним чином, у всіх підходах використання інструментів, де стимули не треба ототожнювати з метою (якою і чиєю), співпадає з концептуальним баченням подальшого розвитку нашої цивілізації тих – мета, яких стабільність особистого управління на даному етапі існуванні людства. Це свідчить про те, що класична економіка (витратна і збагачувальна), вже вичерпує свою здатність головного чинника ефективного глобального управління і стало зрозуміло про необхідність впровадження інших економічних відносин,

не втрачаючи при цьому керованості процесу. Підтвердженням цього є і те, що концепція (1934 р.) валового внутрішнього продукту Саймона Кузнеця (лауреат Нобелівської премії 1971 р.), як показника підрахування і управління об’ємами економіки країни, вже не відповідає реальній оцінці не тільки рівня життя народу, а навіть і розвитку її територіального простору та навколишнього середовища.

Осталося дуже мало часу, або ми станемо пасіонаріями – чи зникнемо як нація, що розтвориться в інших етносах переселення народів, процес яких був запрограмованим творцями всесвітнього управління, але став неконтрольованим, як для них, так і неминучим для нас у нашій безпорадності. В чому тоді проблема? Проблема у свідомості людини і її пере форматування у пасіонарність людства, різноманітність якого, в наступний час, як в одній країні, так і у земній цивілізації може бути приведена до одного знаменника тільки через політичну системну волю виховання і освіти нації. Свідомість це той наріжний камінь, який стимулювання розвитку через накопичення та збагачення, зобов’язаний змінити, по аналогії з живою природою, на взаємодію у рівновазі досягнення задоволення споживання, на даному етапі, з творчим процесом розвитку існування людини у просторі і часі. Особливістю є те, що споживання життє необхідних ресурсів людиною має свою межу насиченості, більше якої вона вже, як би не хотіла, не в спромозі використати та є необхідною і достатньою умовою для подальшого її розвитку. У свідомості формується новий стимул (замість накопичування) творчості процесу нескінченного існування людства, де економіка виступає як інтегрований комплексний інструмент досягнення мети – будівництва Держави Щастя людини.

Завдання економіки – створення процесу сталого забезпечення рівня якості життя людини Щастя та прогресуючого переходу у креативному розвитку її свідомості до дій нескінченного існування людства у Всесвіті. Якість – вимоги стандартів і цінностей людини Щастя. Стандарти – нормативні показники рівня життя в конкретний період часу. Цінності – звичаї і традиції Роду, нації та етносу народу Держави. Креативний розвиток – творчий процес пізнання та використання вселенського розуму, інтегруючого знання тисячоліть цивілізацій існування людства. Поняття свідчить, що розум це ресурс (капітал), знання якого матеріалізуються не тільки в роботах, товарах і послугах, а, що головне, у наступних діях вищого рівня, нескінченного існування людства у просторі і часі. Визначення вище наведених

понять ніяким чином не пов’язане з будь-якою формою матеріально-грошових відносин, що відкриває шлях до творчого розуміння процесу розвитку людства. Як що цивілізація (нація) не ставить перед собою завдання нескінченного існування людства то вона зникне, не витримавши виклики внутрішнього і зовнішнього середовища.

Земна цивілізація – система, яка має підсистеми – країни, котрі є самостійні системами і тільки вирішивши проблему економіки в підсистемі – Державі (в тому числі і по Ж.Фреско), можливо будувати систему земної цивілізації. Не потрібно змішувати початкові і граничні умови різних підсистем (країн), які базуються на своїх особливостях, обумовлених природно-кліматичним і територіальним розташуванням та звичаях і традиціях етносу народу і його спадщиною. В системі не можливий перетік початкових і граничних умов, що характеризують одну підсистему (країну) до іншої, бо, наприклад, переміщення етносів – переселення народів, вносить руйнації підсистеми – катастрофічно повертають її за межі навіть початкових умов. Ми маємо матрицю з підсистем, які можуть мати загальну мету, але свою ментальність розвитку і, навіть, глобалізація – концентрація, як функція спрощення управління процесу розвитку цивілізації (економіки) не може бути ефективною без жорстокого керування свідомістю людини при діючих економічних умовах її збагачувальної мети.

Матриця, в яку нас в наступний час постійно вганяють, це система шаблонів, що обумовлюють поведінку та впливають на відношення людини до всіх аспектів її буття, які формуються у свідомості людини через виховання, освіту, ЗМІ та інше. Тому головне завдання переосмислення поняття «економіки» – вирватись за межі традиційного її розуміння, яке постійно насаджається людству, роблячи деградуюче вузьким діапазон її мислення та ще більше залежним від факторів навколишнього середовища. З нас постійно і системно намагаються створити елемент матриці, де існування людини буде запрограмоване, як причинно-наслідкова реакція людини біо робота на виклики системи у якій homo sapiens не потрібний. Головний фактор розуміння – навколишнє середовище, за яке, в наступний час, йде смертельна планетарна боротьба, де заради перемоги не мають ніякої цінності ні життя людини, нації чи народу та і країн у їх територіальному розумінні. Вихід із цього становища – консолідація нації через нове поняття «економіки», бо «світ достатньо великий, щоб задовольнити потреби любої людини, але дуже малий,

щоб задовольнити людську жадібність» (Махатма Ганді). Задоволення людини відбувається на рівні матеріального забезпечення(піраміда Маслоу): харчування, відпочинок (сон), секс (сім’я), захисту від зовнішнього середовища, це те що задовольняє фізичне тіло(тваринні інстинкти, що мають межу насиченості) і що, у своїй меті економіки сьогодення, створює прогресуючі умови конкуренції самознищення людства. Але… «тілесна краса людини є щось скотоподібне, якщо під нею не ховається розум " (Демокрит) і тому нам дане тонке тіло – психологія свободи творчості, знань, накопичених тисячоліттями існування людства, що знаходяться у нашій свідомості, які ми самі ізолювали від себе, обмежившись тільки задоволенням фізичного тіла. Історія знає немало прикладів коли свідомість людини з цього середовища дифузувала у тонке тіло – всесвітній простір існування знань, але це були тільки випадки, що, в той же час, суттєво змінювали світ: Ньютон, Менделєєв, Тесла, Циолковський та інші. Ми знаємо багато пророків, починаючи з Адама і до сьогодення, які були і є в кожній нації, але теперішнє розуміння, вірніше не розуміння, для чого ми прийшли в цей світ, що базується на економіці накопичування, ігнорує їх великі попередження про катастрофічні події, до яких ми самі ведемо себе і людство та до межі існування планети Земля в цілому

Насолода вищого рівня це досконалість безмежного існування людини у часі і просторі де головним стимулом стає інтелект. Фізичне і тонке тіло знаходиться у протиріччі один до одного тільки тому, що говорити про майбутнє (переходу до тонкого тіла), не створивши пасіонарне суспільство, шляхом цілеспрямованого системного підходу до економіки задоволення фізичного тіла, є утопією.

Виходячи з вищенаведених вимог, економіка забезпечення якості життя людини Щастя у своїй підсистемі і на планетарному рівні повинна відповідати єдиній умові – меті Держави. Ця економіка характеризується різними параметрами оцінки і перерозподілу створеного капіталу: у внутрішньому середовищі (внутрішні ціни) – забезпечення матеріального тіла і розвиток тонкого на базі ресурсно-орієнтованого ведення її зростання до мети, а у зовнішньому – за рахунок інших країн, де оцінка економіки залежить тільки від конкурентоздатності інноваційних робіт, товарів і послуг на світовому ринку, як умови прогресуючої зворотної спроможності забезпечення розвитку свого – внутрішнього середовища Держави. Головний капітал економіки є інтелект людини, її нескінченного існування у

просторі і часі Вселеної, бо ми складаємо з нею єдину єдність, де треба жити – по-справжньому.



Джерело: http://1
Категорія: Наши статьи | Додав: Правління (26.07.2017) | Автор: 11 E W
Переглядів: 24 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]