Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Наши статьи

Нагорний О.М.СЕРЕДНІЙ КЛАС В УКРАЇНІ: ЯК СЯГНУТИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РІВНЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ВЛАДИ Й ДЕРЖАВИ

https://drive.google.com/file/d/0B9Z1Fhb9R5aRaHR6YkdPSFl1M0E/view?usp=sharing

СЕРЕДНІЙ КЛАС В УКРАЇНІ: ЯК СЯГНУТИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РІВНЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ВЛАДИ Й ДЕРЖАВИ Некоректна класова стратифікація в Україні часів національної незалежності на рубежі ХХ-ХХІ ст.ст. Місце і роль українського середнього класу, підприємництва в період хибної приватизації. Необхідність віндикації та реституції, поновлення потоптаних прав громадян на приватизацію та на цивілізовану приватну власність. Час переформатування мислення та діяння влади й держави в Україні відповідно до потреб класу сумлінних платників податків, зборів, інших платежів до бюджету. Ключові слова: Україна, ринок, бізнес, політика, власність, середній клас, підприємництво, ментальність, особистість, віндикація, реституція. Постановка проблеми. Середній клас як сус- пільно-політичний та соціально-економічний чинник в Україні не вважався носієм національного українського хазяйського, республіканського досто- їнства на протязі ХХ століття як за часів царизму, так само й опісля, і навіть упродовж першої чверті ХХІ століття ані на рівнях свідомості й підсвідомос- ті нинішнього політикуму та соціуму, ані в ущерб- ній ментальності підприємницького загалу. Наукова думка, освіта й система виховання в Україні досі перебувають у полоні антиринкових догматів та стереотипів від минулої тоталітарної системи. Відтак, неминуче гряде година ринкової трансформації, формування й суб’єктно-об’єктної стратифікації феномену середнього класу, його ре- алій та способів самоідентифікації підприємців у якості приватних власників себе, своєї сім’ї, своїх статків і зрештою влади й держави. Цивілізаційне реформування системи минулих економічних відносин соціалістичного, тоталітарно- го типу у напрямі республіканства, ринку, свободи особистості, приватної власності вимагає політичної волі мас, переформатування світоглядних орієнти- рів на усіх рівнях влади і громади. Наявна термі- нологічна невпорядкованість в сенсі неадекватної семантичної ідентифікації поняття «середній клас» у висліді спричинює маніпулятивні фактори впли- ву на свідомість та підсвідомість громадян, а відтак призводить до соціальних та політичних збурень і катаклізмів. Постановка завдання. З огляду на неминучість прогресивних тенденцій перебігу економічних та суспільно-політичних реформ і процесів як в ме- трополії, так і назовні, сьогодні бодай на рівні теорії слід зорієнтувати чинну владу й українську спіль- ноту на загал у цивілізаційне русло, спонукати су- верена влади й держави до мислення категоріями й поняттями адекватними епосі республіканства. Інакше диверсійні, маніпулятивні технології фор- мування, а вірніше, – дезорієнтації масової свідо- мості, у висліді можуть спричинити революційний перебіг подій, як це мало місце за часів так званих буржуазних революцій у Європі ХVIII-XIX ст.ст. Направду, неприродний стан речей в нинішній напівфеодальній Україні спричинив зневажливе ставлення більшості населення до так званих «ма- леньких», «пересічних», «простих» українців, цебто до самих себе. Такими досі зверхньо вважаються так само й українські підприємці – платники подат- ків, зборів, внесків, інших обов’язкових платежів. Владці усіх рівнів на догоду іноземним інвесторам силкуються шаленими інформаційними штормами закликати середній клас як не у товарне, так у фі- нансове, так і у технологічне чи в інакше економіч- не рабство. З року в рік, десятиліттями кулуарно плануєть- ся приректи вільних співгромадян середнього статку на віковічне уплетення в чужі для української мен- тальності, у високо конкурентні з віковими традиція- ми бізнесування наднаціональні структури, що вони самі опинилися на порозі національних лібертаріан- сько-демократичних революцій. І то, незважаючи на норми чинної Конституції республіки Україна про позірні права «суверена влади». Такий стан речей є ознакою усіх трьох гілок нинішньої високооплачу- ваної, нещадної та фахово упакованої в бюджетних шатах української влади, яка тримається гурту за частоколом вірнопідданих, так званих правоохорон- них, а насправді правопорушних органів. Про безпорадну ницість очільників владних повноважень свідчать події прямого й нищення упродовж 24 років як зовні, так і зсередини, те- риторіальної цілісності України, гарантованої Кон- ституцією системи безпеки й правозахисту, розгра- бунку матеріальних та духовних цінностей нації і народу, попрання прав і свобод власників матері- альних та нематеріальних активів, бізнесу і твор- чих доробків – авторських прав та прав інтелекту- альної власності. Не вдаючись до детального аналізу численних досліджень і публікацій авторів, не обтяжених достеменною особистою участю у боротьбі за ви- живання середнього класу сучасної України, ма- теріалів, виконаних у незаперечному дусі позірної істинності умоглядних сентенцій, а саме, належних перу Бондар І.К., Бродецької Н.П., Варналія З.С., Зайцева Ю.К., Лібанової Е.М., Нечивілової Н.І., Л.М. Усаченко, Юхновського І.Р. та багатьох інших, зу- пинимося на деяких сутнісних проблемах станов- лення, буття та діяння середнього класу в Україні новітньої ринкової доби. На превеликий жаль, у полоні маніпулятивних західних, «совдепівських» та неоконсервативних догматів про класову структуру й соціальні страти в ринку сьогодні перебувають і такі, на перший по- гляд, прогресивні науковці, як Ближенський В.Є., Коляда О.В., Міщенко М., Симончук О.В., Соскін О.І. та цілий ряд інших і не тільки лише в Україні [1; 2; 3; 4; 5; 6]. Жоден з названих авторів досі не висунув тезу про марні потуги наслідування багатовікових рин- кових традицій, притаманних Західним цивілізаці- ям, які не знали нищівної матеріальної, духовно- ментальної, моральної і не в останню чергу фізичної руйнації хазяйського чину, що мала місце у Східній Європі. Державна незалежність в Україні на межі © Нагорний О.М., 2014 REGIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT 35 2 (02) may 2014 ІІ та ІІІ тисячоліть н. е. на хвилях ейфорії не згене- рувала життєздатної системи виховання господаря, приватного власника, а відтак і демократії та усві- домленого парламентаризму ринкового типу. Понад те, згідно з класифікацією, що її пропонує О.В. Симончук у якості класової структури укра- їнського суспільства згідно з EGP-схемою (Trento версією), національному українському підприємни- цтву відведено клас так званої «дрібної буржуазії», який включає такі прошарки: «самозайняті з на- йманими працівниками; самозайняті без найманих працівників, фермери та ін.» [4, с. 156]. При цьому левову частку соціально-економічної значущості у цій хибній системі класової стратифікації рин- кового суспільства відведено а) службовому класу (професіонали, держслужбовці, менеджери вищого рівня; професіонали, держслужбовці, менеджери нижчого рівня); б) проміжному класу (працівники, зайняті конторською нефізичною працею; супер- вайзери у сфері фізичної праці і техніки нижчого рівня); в) робітничому класу (працівники, зайняті конторською нефізичною працею нижчого рівня; кваліфіковані робітники фізичної праці; напів- і не- кваліфіковані робітники фізичної праці; сільсько- господарські робітники). Щоправда, згідно зі схемою Райта (WR) [4, с. 158], автор по-марксистськи все ж таки виокремлює клас «власників» (капіталісти, дрібні працедавці, дрібна буржуазія), як начебто це є клас таких собі мар- ґіналів, а не креативна плодоносна «курка». Адже завдяки саме цьому класу нація має можливість споживати «золоті яйця» процвітання. Якщо, звісно, така нація поважає свою «курку-несушку» правди- вих національних скарбів, себе-кохану і своїх гро- мадян… Так видається, що комусь вигідно вселяти думку, нібито «буржуазія» – це такий собі нікчем- ний «гвинтик» у системі «совкомівських цінностей», які досі обтяжують свідомість і підсвідомість україн- ського політикуму й соціуму, що спить і бачить своє, як мовиться, «царство лёжа на боку»… Звідки ж у такім разі взятися конкурентоздатній Україні у жорстокому світовому протиборстві това- рів, капіталів та робочої сили, коли держава існує тільки лише коштом «дрібної буржуазії», а олігар- хівна, «нєпрікасаємая» економіка, фінансова система і власність працює на користь чужоземних офшорів? Ось чому економіку не слід вважати таїною, предме- том суто бухгалтерського балансування та товарно- грошового маніпулювання в руках і думках самоо- браних та самопроголошених можновладців та їхніх спонсорів, які маніпулюють безповоротним коштом довірливих, сумлінних платників податків. Постановка завдання. Попри «академічну», а насправді продажну безхребетність і безталанність сучасної української суспільно-політичної та еко- номічної думки на усіх рівнях влади, держави й не- державних структур метою цієї статті є інтерпре- тація певних фактів, істинних причин всезагальної люмпенізації українського середнього класу на тлі ним самим вигодованого монстра у формі влади олігархічного штибу на противагу цивілізованому бізнесу, соціуму й політикуму, який не відбувся в Україні подібно до європейських та північноамери- канських реалій сьогодення. Найвищою цінністю в цивілізованому ринково- му суспільстві має вважатися людина, громадянин, особистість, яка здатна генерувати позитивні ідеї й системно втілювати їх у практику, боротися усіма легітимними засобами за перемогу суспільної моде- лі цивілізованої ринкової конкуренції. Матеріалом дослідження слугує особистий до- свід інвестування, ринкової боротьби, перемог і поразок автора, що його частково відображено у авторських публікаціях [7; 8; 9]. Після 24 років при- ватно-підприємницької діяльності власним коштом і ризиками, без прямих чи опосередкованих пося- гань на бюджетні вливання автору вдалося прак- тично й науково-теоретично узагальнити цілий ряд положень позитивної трансформації спільноти від тоталітаризму до цивілізованого ринку. На початках слід зазначити таке: хибною є все- загальна думка, ба, навіть позірна істина в останній інстанції про те, що до середнього класу буцімто належать особи з певним рівнем рівня життя і спо- живання матеріальних та духовних благ, відповідно до доходів, які отримуються незалежно від належ- ності цих осіб до певного класу, а саме до класу пасивних власників матеріальних та нематеріаль- них активів чи до класу найманих працівників. При цьому ігнорується незаперечний історично й сус- пільно-політично факт, що боротьба за свободу від диктату власника чи узурпатора влади точилася упродовж віків, тисячоліть і триває досі. Ось тільки лиш статус імущого владу й влас- ність, починаючи від первісно-общинного ладу, рабовласництва й феодалізму, включно епоха ринкового суспільно-політичного устрою, транс- формувався й цивілізувався таким чином, що лю- дина, самодостатня особистість (не капіталіст), має змогу чесно заробленим коштом у матеріальному й духовно-інтелектуальному сенсі вивищитися над власниками малого й середнього бізнесу. Проте у ієрархії правдивих цінностей власника себе, са- модостатньої особистості, згенерованої і створеної доданої вартості, як це притаманно підприємцеві, – причислити особу з високими статками до серед- нього, підприємницького класу можливо не завжди. Чомусь в Україні досі не отримав статусу «екс- плуататорського», тобто панівного класу так званий «малий бізнес», який є фактично експлуататором самого себе та своєї родини й чисельної кількості відчуженої за гроші найманої праці, адже платить, платить і платить працівникам, кредиторам, контр- агентам, перевіряльникам та ще й фінансує держа- ву, включно хабарне чиновництво зусібіч. При цьому таке самодостатнє підприємництво позбавлено права відшкодовувати з бюджету податок на додану вар- тість (ПДВ). Навпаки, за сукупністю повноважень, претензій та деструктивних зусиль від незліченних тримачів влади й закону, новітній продуктивний клас українців залишається відлученим від першочерго- вого й пріоритетного права на гідне європейців пен- сійне забезпечення. Чомусь бюджет пенсійного фон- ду України розподіляється переважно між своїми: працівниками, найманими державою, де підприємці, платники податків, зборів та внесків, мусили б мати преференції. Адже цей фонд завжди дотувався й ще довго дотуватиметься коштом державного бюджету, а саме – левовової частки від суми цього самого ПДВ, який «малому» бізнесу не відшкодовується. До якого класу слід реально віднести, приміром, державних, муніципальних службовців та інших чиновників, найманих керівників та працівників державних, муніципальних і непрозоро приватизо- ваних підприємств, організацій та установ, що вони фінансуються з бюджету? З огляду на тотальну неконтрольованість чи на послаблений контроль зі сторони собі подібних, джерела та розміри «тіньо- вих» доходів цього всеукраїнського монстра, про- і привладного істеблішменту за рівнем переважаю- чої сукупності неоподаткованих доходів та можли- востей впливу на соціальні, політичні й економічні процеси у державі вже переступили межу розум- ного і стали фактичним квазіринковим тоталізато- 36 РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ 2 (02) травень 2014 ром для спритників від усіх гіпертрофованих гілок влади в державі, в метрополії і на місцях. Суспільні та політичні реалії досі є такі, що, як правило, влада усіх рівнів, паразитуючі та розко- шуючі можновладці з ментальністю люмпена, так званий «службовий клас», у маніпулятивний спосіб з успіхом використовують узурпований у правах ри- зикуючий власним, а не чужим коштом, та формую- чий національний бюджет «середній клас» у власних пожадливих цілях всезагального неоподаткованого зиску, бюджетного дерибану, свавільного впливу на соціальну, економічну й політичну дійсність. Понад те, шляхом безкарних демагогічних семан- тичних версій та диверсій з державних і олігархіч- них ефірів та шпальт медіа демонізують чужоземні агресивні впливи, виправдовуючи владну злочинну діяльність та бездіяльність, нейтралізують приват- новласницьку свідомість і підсвідомість співгромадян. Навіюється єдино можлива альтернатива для україн- ців, для українства і зрештою для усієї нації й дер- жави України, що, буцімто, таких рятівничих, непе- ревершених благодійників і спонсорів для лінивців у цілому світі тільки лише двоє: Євросоюз і Російська Федерація. Як ніби там життя безпроблемне. Проте, коли постає нагальна необхідність убез- печити націю від агресії й чужоземного тоталітариз- му, владні узурпатори вважають за необхідне зану- ритися у «чорні діри» власного «моя хата скраю», а на передові рубежі кривавого протиборства сторін протистояння виставити жорстокий, безідейний, жебрацький люмпен з недолугими амбіціями. Хіба високооплачуваний статус найманого пра- цівника (службовця, менеджера, кваліфікованого фахівця тощо), за умови відсутності у такої особи корпоративних прав, дає право зараховувати його до середнього класу? Адже такий нічим іншим окрім власного імені не ризикує, ні за кого й ні за віщо на своєму робочому місці не несе відповідальності (окрім специфічної посадової), не платить до бюджету, а на- томість використовує сповна належну державі чи ін- шому власникові інфраструктуру, аби вигідно прода- ти результати своєї праці чи навіть талант на власну користь. Про неймовірні побори з незахищених за- коном громадян скрізь й всюди ліпше не згадувати… Найболючішу проблему історично та агресивно відчужених українських територій можливо допоки взяти в дужки до кращих часів. Так само слід мати на увазі відповідальність за світове українство, за оті десятки мільйонів українців, як громадян, так і негромадян України, які змушені з останніх сил гарувати у світах, покинувши домівки й розірвав- ши історичні зв’язки з метрополією, бо відчаялися очікувати цивілізаційних законів ринку. Запитання: чи є українство усіх національностей у стані збудувати Україну Європейську в Україні самотужки? Однозначно: так! Щоправда, керова- не зовні колесо української історії, яке розтоптало мультинаціональну правду, сутність, владу, влас- ність, хазяйський шляхетний чин, допоки курується скаредними до закостеніння мізків владотримачами. Натомість розграбовану по-злодійськи за два з лиш- ком десятиліття матеріальну й інтелектуальну влас- ність українського народу слід повернути істинному суверену республіканської влади й власності. Діючи на упередження, генератори й виконавці фінасово-економічної узурпації української нації невпинно каламутять інформаційну «воду», поли- ваючи душі, розум і серця українства розмаїтим отруйним семантичним сміттям, аби раптом народ пробачив і забув про тотальні зловживання чин- них та минулих грабіжників з числа причетних до владних важелів та ще й вивищив декого з них до політикуму світового рівня. Буцімто, світ має ле- гітимізувати кожного з новітніх українських ор- динців, які у псевдолегітимний спосіб, у нечуваних навіть за часів війни обсягах вчинили таку підлу, антилюдську фінансово-економічну й брутальну, семантичну суспільно-політичну диверсію проти благополуччя народу й проти нації України. Що мається на увазі? І з чого слід розпочина- ти тернистий шлях до правдивої свободи / liberty? Злодійство вседержавного виміру підлягає судово- му переслідуванню й невідворотному покаранню у специфічний спосіб, проте не заради кари, а з огляду на невідворотність відновлення прав усіх громадян України на матеріальну й інтелектуальну власність, яку було розікрадено упродовж 1990– 2014 р.р. Цей процес і результат споконвіків юри- спруденція трактує таким чином: а) віндикація у цивільному праві – спосіб захисту права власності, за допомогою якого власник може вимагати вилу- чення свого майна з чужого незаконного володіння; б) реституція – відновлення у попередньому право- вому, майновому становищі. Приватизація в Україні, а вірніше, трансфор- мація загальнонародної власності в руки і в кише- ні декількох сотень самообраних мафіозних сімей і кланів сталася позірно у законний спосіб. Проте таке звичайне з першого дилетантського погляду дерибанське дійство спричинило найнеймовірніше: не тільки лише колосальні матеріальні збитки для сімей, для окремих громадян, але й невиліковні втрати генофонду нації, деморалізацію хазяйського чину українців і українства. Півстамільйонну на- цію було опущено до рівня наймитів і жебраків на власній, здавалося б, найбагатшій у світі землі й у власнім допоки ще домі… Зневірені й ошукані українці та інші співгрома- дяни втратили останнє – віру до влади й до опо- зиції. Тож десятки мільйонів з числа зневажених, які не втратили надію дошукатися правди, мають пам’ятати: єдиним законним, правовим шляхом до виходу із нинішнього ганебного майнового стану для українського народу усіх національностей є україн- ська національна лібертаріанська, хазяйська пози- ція: повернення неправедно відчужених майнових та інтелектуальних прав – реституція на користь кожного ошуканого дієздатного й недієздатного громадянина України, включно правонаступників, у попередньому правовому та / або майновому ста- новищі. Рано чи пізно, як свідчать історичні факти європейської цивілізаційної доби, цей процес має відбутися. Аби лишень не було запізно… Механізми реституції мають бути напрацьовані, запроваджені й контрольовані громадянами Укра- їни з активною життєвою позицією, компетентни- ми, відданими ідеям законності, справедливості й патріотизму. Кожен з ошуканих співгромадян та / або з їхніх спадкоємців, хто має на руках оригіна- ли таких документів: Трудова книжка / Книжка члена колективного господарства, Приватизаційні майнові сертифікати, Свідоцтво про право воло- діння акціями та / або Акції приватизованих під- приємств та інших об’єктів державної, громадської чи колективної форми власності, Страхові Свідо- цтва, / Страховые Свидетельства, Комсомольский билет, Профспілковий квиток / Профсоюзный би- лет включно Картка сплати членських внесків до профспілки / Карточка уплаты членских взносов в профсоюз, Партийный билет члена КПСС з від- мітками про сплату членських партійних внесків, ощадні книжки Ощадбанку, – може претендувати на належну по праву й досі ще не втрачену частку від майна і коштів колишньої УРСР. REGIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT 37 2 (02) may 2014 На загал усе до цвяха особисте майно, а також кошти держави чи колективних господарств, пар- тійних, профспілкових та комсомольських органі- зацій, що їх було відчужено у шахрайський спосіб, або насильницьким шляхом, має бути оцінене згід- но з ринковими цінами включно додана вартість на момент реституції й підлягати поверненню закон- ним власникам пропорційно сплаченим за минулих часів коштам у перерахунку на вільно конверто- вану валюту плюс додана вартість та відсотки за користування згідно з розрахунками державно-гро- мадських органів оцінки на момент реституції. Затверджені раніше норми про передання у власність кожному громадянину України земельних ділянок мають бути виконані для таких реципієнтів безумовно й автоматично за місцем постійного про- живання на момент набрання чинності відповідного закону. Так само безапеляційно мають бути поверне- ні заборговані державою в особі Ощадбанку кошти й відсотки за користування грошовими вкладами гро- мадян включно кошти й відсотки на облігації дер- жавних позик минулих років та десятиліть. Окремо слід зупинитися на питаннях відновлен- ня відчужених минулою державою авторських та суміжних прав, а також прав на інтелектуальну власність, належних громадянам України апріорі. Це стосується несплачених гонорарів за тиражу- вання / виконання / використання творів, винахо- дів, ноу-хау й інших об’єктів прав творчої людини. При цьому наявність чи відсутність громадян– власників на момент реституції не має суттєвого значення, оскільки права людини є непорушними, а їх мають успадковувати особи–спадкоємці. Якщо хтось помилково вважає, що розкрадені за мовчазної згоди влади основні фонди й оборотні активи українських підприємств та організацій вже втрачено безповоротно, то слід нагадати, що квітуючі нині мов гриби–мухомори вілли та майнові комплек- си юридичних та фізичних осіб є таким розкішними саме завдяки дармівщині й пільгам, що їхні власники відчужили у народу і лиш у такий спосіб мали змогу отримати як ніби кривавий кусень від тіла нації, від статків співгромадян, яких перетворено на рабів. Тож є повний сенс віддати належне громаді й кожному ошуканому громадянину України зокрема, аби не на- разитися на новітню Коліївщину. Допоки ще суверен влади не заявив про свою жорстоку позицію. Такий стан речей, коли телевізійні та інші ін- формаційні спамери затьмарюють свідомість та підсвідомість суверена влади в Україні, загрожує спричинити стан суспільного збурення, коли тер- пець може урватися. Чому нагальність процедури віндикації та рес- титуції в Україні є невідворотною? Найпершим і найнагальнішим кроком на цьому революційному шляху має бути розвиток національ- ного товарного виробництва, на початках якого слід планувати наближене до 100% імпортозаміщення усіх без винятку товарів і послуг, які використовуються для потреб забезпечення функціонування та законної діяльності бюджетних юридичних осіб, інших установ і організацій, а також фізичних осіб, що вони повніс- тю чи частково утримуються національним коштом. Згідно з приблизними розрахунками, навіть кошти ПДВ, які не перетнуть митних кордонів України, а залишаться у державному бюджеті України, убезпе- чать виконання основної маси соціальних зобов’язань держави перед народом. Однозначно, вже і зараз має відбутися першочергове підвищення рівня пенсійного забезпечення широких верств населення у 2-3 рази як мінімум, а у висліді – пожвавлення внутрішнього ринку товарів, капіталів і послуг. У разі невчинення віндикації та реституції мож- ливий інший вихід з колапсу, що склався: Укра- їнська національна лібертаріансько-демократична революція, яка є об’єктивною історичною необхід- ністю і має покласти край демагогічним маніпуляці- ям привладної верхівки, поставити з голови на ноги недолугу псевдоринкову та псевдореволюційну пі- раміду влади нуворишів, чинну вершину якої до- поки опанували самовивищені демагоги–найманці. При цьому приватний підприємець, який інвес- тував кошти, створив робоче місце для себе, для членів своєї родини, який вважає нижче свого до- стоїнства стояти у черзі до бюджетного «пирога», а навпаки, з останньої копійки формує бюджет країни, морально, ментально і легітимно має по- вне право належати до панівного середнього класу й посідати найвищі сходинки у суспільній ієрархії матеріальних, моральних, духовних і ментальних цінностей, диктувати розумну хазяйську альтер- нативу у системі формування ідеології і політики, влади й держави з прогнозованим майбутнім. Висновок з проведеного дослідження. Існуюча в Україні система узурпації влади, власності й істини в останній інстанції є вигідною панівному квазікласу, який причетний до олігархівного капіталу. За відсут- ності революційних змін у свідомості й підсвідомості громадян, які мають почуватися реальними, а не номі- нальними власниками себе, своєї сім’ї, влади й держа- ви, без волі середнього класу до життя й бізнесування в правдивій республіці, годі сподіватися на цивілізова- ний розвиток та на рівноправний статус нації у світо- вому співтоваристві. Боротьба за свободу особистості кожного громадянина, як свідчить історичний досвід, неможлива без філософії та ідеології ринкового сус- пільства. На такому революційному шляху україн- ському національному підприємництву як політично- му класу слід об’єднуватися під прапором правдивої – підприємницької капіталістичної партії [10]. Література: 1. Ближенський В.Є. Основні проблеми розвитку малого бізнесу в Україні [Електронний ресурс] // В.Є. Ближенсь- кий. – Режим доступу : http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4543. 2. Коляда О.В Особливості формування середнього класу в Україні на етапі трансформації економічної системи [Електронний ресурс] // О.В. Коляда. – Режим доступу : http://eztuir.ztu.edu.ua/2463/. 3. Міщенко М. Середній клас: самовизначення в соціальній структурі суспільства [Електронний ресурс] // М. Міщенко. – Режим доступу : http://razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD101_ukr_2.pdf. 4. Симончук О.В. «Класова структура українського суспільства за EGR-схемою (Trento версія)»: службовий клас, проміжний клас, дрібна буржуазія, робітничий клас… [Електронний ресурс] // О.В. Симончук. – Режим доступу : http://www.simonchuk.kiev.ua/ukr/klasi_v_ukrayini.pdf. 5. Соскін О.І. Становлення національної буржуазії та середнього класу в Україні [Електронний ресурс] // О.І. Соскін. – Режим доступу : http://kibit.com.ua/ru/press/articles/?view=259. 6. БІЗНЕС від «А» до «Я» : Довідник / За ред. проф. С.В. Мочерного; О.М. Нагорного. Ред. М.Й. Бардиш. – Львів : Світ ; Приватне підприємство Центр інтелектуальних послуг «Трансфер», 1993. – 200 с. 7. Нагорний О.М. BUSINESS в Україні : науково-публіцистична трилогія. Кн. І : 1000 дрібниць власної справи : етапи сходження. – Львів : Українські технології, 2005. – 232 с. [Електронний ресурс] // О.М. Нагорний. – Режим до- ступу : http://vk.com/doc107756497_41819449. 38 РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ 2 (02) травень 2014 УДК 331 Сотула Оксана Віталіївна кандидат економічних наук, доцент, старший викладач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Онучак Аліна Юріївна студентка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ У статті здійснено аналіз основних проблем соціального захисту інвалідів в Україні та запропоновано можливі шляхи їх вирішення,досліджено розподіл чисельності інвалідів за областями України. Ключові слова: політика соціального захисту, міжрегіональні диспропорції за абсолютною чисельністю осіб з інвалідністю, працевлаштування інвалідів. Постановка проблеми. Інвалідність як соці- альне явище притаманна кожній державі. На сьогодні рівень інвалідизації жителів планети сягає показника в понад мільярд осіб або 15 %. В Україні кожен 18-й громадянин – інвалід, тобто людина, яка потребує допомоги та підтримки від держави не лише в грошовому еквіваленті, а й осо- бливого планування житла, облаштування під’їздів, громадського транспорту, забезпечення технічни- ми та іншими засобами реабілітації, виробами ме- 8. Нагорний О.М. Малий і середній бізнес – генератор ідеотворення української нації новітньої ринкової доби // О.М. Нагорний Про семантику, ідеологію і Конституцію України новітньої ринкової доби : науково-публіцистична монографія. – Львів : СПОЛОМ, 2009. – 128 с. – С. 32-42. [Електронний ресурс] // О.М. Нагорний. – Режим до- ступу : http://www.usw.com.ua/profiles/blogs/2009-128-isbn-978-966-665-574-8. 9. Нагорний О.М. Підприємництво : підтекст соціально-економічних реформ і перспектив в Україні на рубежі ХХ–ХХІ століть [Електронний ресурс] // О.М. Нагорний. – Режим доступу : http://www.lef.lviv.ua/files/ archive/2014/01_1_2014.pdf. 10. Нагорний О.М. Маніфест капіталістичної партії [Електронний ресурс] // О.М. Нагорний. – Режим доступу : http:// vk.com/doc107756497_263953270 ; http://img.slivmail.com/attachments/udar.dn/102403/1.pdf.

Категорія: Наши статьи | Додав: Правління (17.08.2015) | Автор: 11 E W
Переглядів: 275 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]