Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Лютий » 3 » Володимир Стельмах ВІДНОВИТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ!
19:34
Володимир Стельмах ВІДНОВИТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ!

Картинки по запросу прапор унр

Володимир Стельмах

ВІДНОВИТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ!

 

В час, коли з історичних колод давно розіграних карт на світ божий витягаються «незаперечні козирі» для перегляду історії та переділу світу (путінська протухла ідея «Новоросії»), українське суспільство намагається розчистити історичне сміття від всіх претендентів на посідання статусу непроханого «старшого брата» із задвірків колишньої Київської Русі. З цією метою за ініціативою Печерського відділення Всеукраїнського об*єднання ветеранів (голова Олесь Гриб) представники громадських об*єднань зібралися напередодні 97-ї річниці проголошення незалежності України IV-м Універсалом Центральної Ради Української Народньої Республіки (УНР) на спільне разом з істориками засідання Круглого столу у конференц-залі Інституту Історії України НАН (Національна Академія Наук України) з темою «Правда історії України в контексті сучасних подій» за участю представників: Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (КМВ ВОВ); КМО Міжнародної Організації «Об’єднання Українських Націоналістів (державників)»(ОУН(д); «Української Національної Ради»(УНРади); «Народного Руху України»(НРУ); «Української Республіканської партії»(УРП); «Спілки офіцерів України»(СОУ); «Організації Українських Націоналістів»(ОУН); Громадського об’єднання «Державність»; «Української Національної Самооборо­ни» (УНСО).

Проблема спадкоємності, тяглості Української держави привертає увагу громадськості не вперше, оскільки від розуміння минулого залежить вирішення багатьох сучасних питань, серед них: визначення пріорітету однієї з трьох проголошених незалежностей України; повалення Уряду УНР та окупація України московсько-більшовицьким військом; відновлення державності від 1918 року; відзначення скасованої Урядом ЗУНРу (Західно – Української Народньої Республікм) Акту Злуки 22 січня 1919 року; визнання воюючою стороною Українську Повстанську Армію та її Героїв; боротьба українського народу проти російського агресора у ХХ і ХХI сторіччях; проблеми утворення української армії від 1918 року і по сьогодні.

 У 1921 році агресією Росії була знищена українська держава - Українська Народна Республіка (УНР),- а українські окуповані Росією землі силоміць включені до російської імперії, тепер вже – червоної, що визначається Гаазькою Конвенцією від 1907 року як окупація: «Територія держави вважається окупованою, якщо фактична влада в ній перейшла в руки ворожої армії ». Найкращі сини та дочки України віддали свої життя у Першій Визвольній війні 1918- 20 років за Незалежну Українську Самостійну Соборну Державу, або вимушені були піти у вигнання. У закордонні протягом 72-х років окупації продовжував діяти Уряд УНР. Злочинна влада Росії-СССР продовжувала нищити борців за Українську Державу на окупованих українських землях та за кордоном.

 В окупованій Україні проти волі людей була утворена колоніальна структура під назвою Українська Радянська Соціалістична Республіка -«УРСР»,-  в якій українці були людьми другого гатунку після "русскіх". Така система заходів має точне юридичне визначення «етноциду», тобто тотальне знищення нації. Століттями поневолені українці планово переселялися на російські землі, де денаціоналізувалися і ставали "русскімі". На їхні землі переселялися російські колоністи. Непокірні українці нищилися зброєю, голодоморами, ГУЛАГом. Створювались умови, за яких бути українцем було матеріально невигідно і непрестижно. Багато хто з поневолених українців змушений був проти волі служнити окупантам.

Друга світова війна, розв’язана Сталіним і Гітлером,не була для українців "вітчизняною", бо їх Вітчизна була окупованою спочатку одним, а потім і другим окупантом, які вели нещадну боротьбу за «право» бути хазяїном України. Українцям випала гірка доля воювати у військах окупантів один проти одного.

30 червня 1941р. за німецької окупації у Львові силами ОУН бандерівського спрямування було проголошено відновлення Української Держави, за що гітлерівці вдалися до нещадного терору проти українських патріотів. Організатори проголошення Акту відновлення незалежності на чолі з Степаном Бандерою та Ярославом Стецьком були кинуті до концтабору Заксенхаузен разом з сотнями українських патріотів, частина з яких була винищена.

Українська вітчизняна національно-визвольна війна, розпочата бійцями Української Народньої Республіки, поновилася з новою силою в боротьбі Української Повстанської Армії проти німецького і московського окупанта. Ця боротьба триває і сьогодні вже проти нової агресії путінської Росії, і це, по праву, вважається українськими патріотами Вітчизняною війною українського народу за власну незалежність і свободу.

Московському окупанту знадобилось 10 років, щоб розстріляти або кинути до таборів і в*язниць решту нескорених бійців Української Повстанської Армії. Але прагнення до відновлення української державності не вдалося задушити обом окупантам. В часи розвалу СРСР і постання відновленої Української Держави на зміну військових акцій окупанта наспіла тактика нащадків агресора: все, що не вдалося зламати терором, потрібно замовчати, вдавшись до проголошення вигаданих свят.

24 серпня 1991 року після проголошення Литвою, Латвією, Естонією і Грузією відновлення проголошених незалежностей від російської імперії, слухняні «братські республіки СРСР -  Україна і Білорусія» боягузливо проголосили «нові» незалежності, які відкинули криваву боротьбу проти Радянського Союзу (а фактично від Росії), піддавши навмисному забуттю боротьбу власного народу. Те, що не вдалося повністю зламати зброєю, вдалося приспати солодкою брехнею: кривава боротьба народу за Українську Народню Республіку була здана в архів, почалась розбудова перефарбованої у синьо- жовті кольори вчорашньої «соціалістичної України» із збереженим ідейним потенціалом московсько-більщовицького шовініста і окупанта, що і спровокувало в результаті ворогів України взятись за зброю для повернення в Росію. З цією метою перефарбовані комуністи разом з послужливими толерантними «землячками-патріотами» вдалися до політичного плагіату (крадіжки) – проголосили давно і без них проголошене:«нову» незалежність. Привласнили навіть державні символи УНР, за які ще вчора кидали до в*язниць і концтаборів.

Але здолати народню пам*ять виявилось не під силу. Ще за часів СССР, в 1990 році УНА-УНСО закликало українців підтримати боротьбу за відновлення української незалежності і отримати символічні посвідчення громадянина відновленої Української Народньої Республіки. До восьми мільйонів українців відгукнулись на цей захід. Але влада, що пазурями впялася в державу, у заходах на повернення прав і свобод, здобутих армією УНР, побачила небезпеку для себе, своїх статків та бізнесів, тісно повязаних з Москвою. Вся сила ненависті владарів скерувалась на безстрашних патріотів.

«Стара-нова» влада тісно об’єдналась з "соці­ально близьким" криміналітетом та приватизувала народнє майно і державу. Своїми економічними монопо­ліями олігархат України відкрито і відверто грабує український народ, майже чверть століття щороку вивозячи з країни до закордонних банків на свої рахунки десятки мільярдів іноземної валюти.

По суті, Україна залишилась перефарбованою російською колонією УРСР. Адже збережені усі її інститу­ції і кадри, що «мудро» привласнили і зганьбили українські національні гасла і символи. Трагічною помилкою націонал-демократів була згода на співпрацю з колоніальною владою, що виявилась у визнанні «права» громадянства для всіх окупантів ─ колонізаторів, колоністів та їх прислужників без будь-якої люстрації за зразком відновлених держав Європи..

Трагічною помилкою була передача шостим Президентом УНР на вигнанні М. Плав'юком клейнодів і Грамоти ДЦ УНР обраному Президентом секретарю ЦК КПУ Л.Кравчуку. Адже Законом "Про правонаступництво" від 12.09.1991 р. Українська держава вже була проголошена правонаступницею УССР - окупаційної структури Росії.

Влада України замовчує проголошення Незалежності України 22 січня 1918 р., підміняючи її святом Соборністі та Злуки, (скасованою Урядом Західно-Української Народньої Республіки – ЗУНРом ─ 20 грудня 1919 року, що вперто, відповідно до комуністичної методології, замовчується всі 24 роки).

У 1999 році Другий З’їзд ветеранів-державників зробив заяву щодо статусу України як окупованої Росією держави з 1921 по 1991 роки і щодо IV-го Універсалу Центральної Ради УНР як єдиного правового документу проголошення Незалежності України. Але мовчазна влада зробила все, щоб приспати свідомість українця.

Так само в 2011-му році визначні громадські діячі України звернулися з Відкритим Листом до народу України про необхідність встановлення на державному рівні історичної правди щодо процесу державо­творення України у формі Української Народньої Республіки. На жаль, ці ініціативи спіткала доля попередніх заходів.

Саме тому, що на відміну від інших імперських колоній та сателітів ─ Прибалтики, Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії ─ Україна не відновила свою національну державу, проголошену IV-м Універсалом Української Центральної Ради, вона скотилася до рівня африканських країн у всіх рейтингах.

Після протестного руху "Україна без Кучми" першим народним вибухом був Майдан 2004 року. Але "месія", якого він привів до влади, виявився зрадником нації. Він повернув з небуття проросійських бандитів, що після Майдану, як щури, розбіглися по всьому світу, і створив умови для захоплення ними влади.

Українських політиків, які прагнули і могли зламати антиукраїнську олігархічну Систему, влада послідовно нищила від Чорновола до Тимошенко як фізично, так і політичною брехнею привласнених олігархами ЗМІ та розповсюдженням брудних чуток. На виборах 2010 року через зраду Майдану "противсіхами" на чолі з В.Ющенком, А.Яценюком і О.Тягнибоком владу захопив проросійський криміналітет. Почалось втілення плана Москви за повернення України до імперського ярма насамперед нищенням армії і спецслужб та чисткою державних структур від патріотів України.

Об’єднання українського громадянського суспільства у прагненні до европейської цивілізації завершилася вибухом Майдану-2014, який ціною крові “Небесної Сотні” вигнав до Росії її привладних агентів. Проте, Майдан не зміг запобігти використанню його прилиплими пристосу­ванцями ─ “противсіхами” та олігархами. На виборах народ знову “развєлі как катят” за висловом славнозвісного клоуна. Президентом став олігарх, засланий Системою на Майдан задля її збереження. Як у в’єтнамській казці новий Дракон змінив старого і очолив Систему, в якій майже нічого не змінилося.

Майже рік нічого не зроблено задля розслідування злочинів попередньої влади. За 2014-й рік з України за кордон вивезено у півтора рази більше валюти, ніж за бандитський 2013-й. Прибуткові державні посади, від начальника райвідділу міліції до митників, суддів та прокурорів і вище, як і раніше продаються.

Кремль не вибачив вигнання своїх агентів і, використовуючи розвал української армії і служб безпеки ворогами України, анексував Крим. Колоністами та колаборантами за підтримки місцевих проросійських олігархів був створений заколот на Донбасі, а коли він був близький до придушення, до України були введені російські війська.

Спротив агресору чинять,насамперед, добровольчі батальйони Майдану, яких забезпечують волонтери.

Держава, в якій збереглись майже усі структури і кадри попередньої проросійської влади, в кращому випадку їм не дуже заважає. По суті, йде Вітчизняна війна за існування української держави і нації, проте Президент не хоче її визнавати. Він оголошує мобілізацію, але не хоче вводити воєнний стан і передавати владу військовим, бо боїться консолідації відновленої армії з патріотами Майдану на фронті.

Президент призначає на ключові посади держави не патріотів-професіоналів, а “своїх” людей, що приз­водить до обвалу гривні, інфляції, зубожіння народу та підвищенням тарифів на користь олігархів.

Відсутність єдиного професійного командування та повної чистки силових структур від зрадників, насаджених попередньою владою, призводить до великих людських втрат. Показова відмова Президента від прес- конференцій, де був би оприлюднений показ російських полонених і доказів російської аґресії. За час президентського «перемир’я» ми втратили значну частину наших земель. Вбито, поранено і захоплено в полон багато наших друзів, братів, сестер та батьків. Під прикриттям «перемир’я» противник накопичив великі резерви та техніку, здійснив перегрупування сил і підготувався до нового наступу. Дипломатичні відносини з агресором досі не припинено. Економічні, транспортні та бізнесові стосунки також.

Весь світ окрім України визнає Росію агресором і застосовує проти неї каральні санкції. Як дії, так і бездіяльність Президента свідчать про його таємну змову з Москвою. За невизнання Росії агресором і відмову від воєнного стану, який міг би створити проблеми для майна олігархів та ускладнив би діяльність російської агентури, Москва не чіпає бізнес українських олігархів в Росії і Криму. Так само в Україні не чіпається російський бізнес, вільно діють російські банки, навіть отримуючи від Нацбанка рефінан­сування. Ніхто в Україні не заважає московській церкві, -політично-ідеологічній структурі російської держави, що "освячує" російську зброю, яка вбиває українців,- поширювати російську державну ідеологію ─ "православний фашизм".

Успішні реформи в Україні, які підвищили би рівень життя народу, загрожують існуванню Російської імперії. Втім, непотрібні вони і збереженій олігархічній Системі, яка, щоб отримати та розікрасти гроші від Міжнародного Валютного Фонду, імітує «реформи» та «боротьбу з корупцією». Нечисленні патріоти Майдану, які пробилися на владні посади, подолати Систему не в змозі.

«20 січня учасники Круглого Столу, присвяченого 97-ї річниці проголошення Незалежності Української держави,  прийняли Резолюцію, яка передається до засобів масової інформації, до Верховної Ради України, до Уряду України та Президента України.

 Основні положення Резолюції:

 1. Проголошення незалежності України IV Універсалом Центральної ради 22 січня 1918 року є єдинозаконним Актом. Спроби його «перепроголошення» є політичним плагіатом в інтересах збереження окупаційного режиму комуно- московських загарбників.

2. Повалення більшовицьким військом Росії законного Уряду УНР визнається відповідно до положень Міжнародної Гаагзської Конвенції 1907 р актом окупації. «Територія держави вважається окупованою, якщо фактична влада в ній перейшла в руки ворожої армії.»

3. Відповідно до переданої Грамоти Державного Центру УНР Україна є правонаступницею Української Народньої Республіки.

Ухвалене рішення Верховної ради про правонаступництво УРСР скасовується як незаконне, оскільки Українська Радянська Соціалістична Республіка була створена за умов окупації проти волі народу і державним сувернітетом не володіла

 

4. Історичну дату 30 червня 1941 року пропонуємо визнати Актом першого відновлення незалежності України під німецькою окупацією у Львові, а дату 24 серпня 1991 року визнати Актом другого відродження незалежності України під окупацією російсько-більшовицькою.

 

5. 22 січня відзначається на державному рівні як День Незалежності і Соборності України.

 

6. На основі Заяви про складання повноважень ДЦ «УНР» у закордонному представництві від 22 серпня 1992 Україна приймає повноваження і державні символи від УНР: Гімн УНР – повний текст, Герб УНР – золотий Тризуб в оливковому вінку на блакитному тлі, Прапор УНР – жовто-блакитний).

Протягом ХХ століття Росія розв’язала дві війни супроти незалежної України. У 1917 по 1921 роки ─ війна за знищення незалежної УНР; у 1943-1956 році ─ війна за знищення ОУН і УПА.

 ВИЗНАННЯ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА ЇЇ ОКУПАЦІЮ МОСКВОЮ ВИЗНАЧАЄ СУЧАСНУ АГРЕСІЮ ПУТНСЬКОЇ РОСІЇ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ ЗАГАРБНИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ НЕ ЛИШЕ ЛЕНІНА, СТАЛІНА, ТРОЦЬКОГО, АНТОНОВА- ОВСІЄНКА, МУРАВЙОВА, АЛЕ І РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ВЗАГАЛІ.

ПРИХОВУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ ПРО ОКУПАЦІЮ УКРАЇНИ ПРИЗВЕЛО ДО ЇЇ РОЗЗБРОЄННЯ ПЕРЕД ТРАДИЦІЙНИМ РОСІЙСЬКИМ АГРЕСОРОМ І СПРОВОКУВАЛО ВИСТУПИ РОСІЙСЬКИХ ШОВІНІСТІВ.

 Здійснивши анексію Криму та розв’язавши військову агресію на сході України, Російська Федерація порушила основоположні принципи закладені в Декларації ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам (від 14 грудня 1960 року), в якій, зокрема, говориться: «Будь-яка спроба, спрямована на часткове або повне руйнування національної єдності й територіальної цілісності країни, є несумісною з метою і принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй», а також порушила положення Підсумкового акту Гельсинської наради від 1 серпня 1975 року, підписаної керівниками всіх країн Європи , в якому зафіксовано суверенна рівність, повага до прав, властивих суверенітету, незастосування сили чи загрозу сили, непорушність кордонів, територіальної цілісності держав, мирне врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи, повага до прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії й переконань.»

 

 

 

Переглядів: 749 | Додав: Правління | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]