Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Володимир Щербина. Щодо концепції Податкового кодексу
[ Викачати з сервера (37.5 Kb) ] 09.07.2010, 23:17

Вітаю, пане Анатолію!

Ознайомився з Вашою пропозицією, викладеною у статті "Анатолій Ковальов. Пропоную поміняти принципи Податкового кодексу" на сайті Асамблеї:

http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/anatolij_kovalov_proponuju_pomynjati_principi_podatkovogo_kodeksu/1-1-0-268

 

Вважаю пропозицію про внесення у проект Кодексу Преамбули з викладенням принців оподаткування в Україні В КОРЕНІ СЛУШНОЮ І ВЧАСНОЮ, допоки справа не дійшла до самого прийняття Кодексу. Можливо, слід було б викласти не преамбулу, а окрему Концепцію податкового кодексу, яку слід викласти у формі Закону, а потім - розробляти сам проект Кодексу. Та й то - під пильним наглядом суспільства.

Цей підхід доволі близький до підходу, який пропонувався самими депутатами Верховної Ради при обговоренні законопроектуів з індексом 4549-2 на вечірньому засідінні 11.02.2010 року. Тоді пропонувалося спершу розробити Концепцію реформування спрощеної системи, затвердити її Верховною Радою, а тоді - розробляти сам закон.

 

Чим по-суті процедура реформування податкової системи України відрізніється від процедури реформування самої лише спрощеної системи?... Як на мене, - нічим. Навпаки, Кодекс - це ще більш важлива для країни річ. Тут поспіх і підкилимність не просто недоречні, а й ДУЖЕ ШКІДЛИ²!

До речі, чи знає суспільство взагалі про мотивації до прийняття діючих податкових законів чи численних норм на їх зміну? Ні! не знає. Завжди ці документи приносили в Раду, як котів у мішках під вихваляння, що вони "білі й пухнасті" і що вони погоджені з урядовими та ВР-ськими комітетами. Що виходило на практиці - ми добре знаємо.

 

А що ж залишалося платникам податків: юридичним особам та громадянам України? А залишалася стаття 74 Конституції, яка позбавляє їх права виражати власну думку про податки в державі. Мовляв, закон отримуй і виконуй, про інше за тебе вже подумали та подбали люди, набагато мудріші, обізнаніші та й патріотичніші ніж ти. Одним з головних наслідків цього підходу стало перевищення внутрішніх податкових та соціальних зобов"язань над джелелами їх погашення в поточному обороті.

Дуже яскраво ситуацію характеризує звернення Всеукраїнської спілки вчених економістів України до народних депутатів України, щоб ті САМІ не писали економічних законів, а передали цю свою почесну функцію компетентним науковим установам держави ( http://vsve.ho.ua/index.php?name=vr ).

Просто нагальним для врахування у вищезгаданій Концепції є врахування співвідношення між податками і нібито неподатковими платежами: внесками роботодавців у соціальні фонди. З одного боку це нібито кошти громадян. Проте, громадяни практично не мають шансів дожити до моменту, коли вони можуть ними скористатися. Згідно досліджень Інституту Демографії НАН України, "60% 20-літніх українців не доживуть до пенсії" (В.Литвин). А майбудню ватрість від можливого використання цих коштів для задоволення сьогоднішніх капітальних потреб людини і родини (купівля додаткових послуг освіти, охрони здоров"я, придбання продуктивних активів чи акцій) родини гарантовано втрачає, навіть, якщо хтось із засновників, чи обидва до пенсії доживуть і тривалий час нею покористуються. Тобто, через чинний механізм фінансування солідарної системи Пенсійного фонду (та інших фондів соціального страхування) державою вилучається внутрішній інвестиційний ресурс родин в Україні. Ще ж важливо й те, що всі т акі нарахування є елементами доданої вартості і тому потрапляють під оподаткування ПДВ.

Отже, важливим є визначення порядку справді солідарного фінансування сьогоднішніх потреб Пенсійного фонду (а заодно - і солідарних частин інших фондів соціального страхування) шляхом прямого податку на виторг від будь-яких продаж. Це буде відносно невелика величина, проте - цілком достатня, щоб розв"язати руки найманій праці.

Окремо - про ПДВ: мало хто з чиновників схильний без обиняків назвати справжнього платника цього податку. Бо саме ЦЕ є дуже непопулярним і таким, що сам лише факт усвідомлення суспільством того, хто насправді є платником ПДВ, є для чиновника потенційно дуже небезпечним. Законом про ПДВ визначено, що платником є особа, яка вносить його до бюджету. І це -  перекручення і лукавство і сторони влади, оскільки справжнім платником, тим, з чиєї кишені вилучаються кошти на його сплату, є кінцевий споживач, тобто ми з вами, громадяни, а в тому числі - пенсіонери, про яких так "слізно" піклується держава.

Останнє, вважаю, що треба на законодавчому рівні визначити дозволений максимум перерозподілу доходів, отриманих від реалізації права особи на працю в Україні у мирний час. І ця величина повинна забезпечувати можливість нагромадження в бюджетах родин частини коштів від оплати найманої праці.

Виглядає, що піднята тема відноситься до тих, про які кажуть, що "необъятного объять нельзя". Важливо бачити хочаб можливість виникнення хоча б проекту зазначеної вище Концепції ( чи Преамбули... ) і внесення її у Верховну Раду, винесення його на обговорення суспільства...

З повагою,
Володимир Щербина,
м. Львів.

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 976 | Завантажень: 141 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]