Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Володимир Сергієнко Проект Податкового кодексу суперечить чинному законодавству
[ Викачати з сервера (45.0 Kb) ] 25.08.2010, 12:52

1.      Проект Податкового кодексу розроблений з порушеням вимог Закону України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки разом з проектом  самого документу не був оприлюднений аналіз регуляторного впливу (АРВ).

2.      Вважаємо необхідним доповнити Кодекс п. 21.22 з вимогою, що усі зміни до Кодексу приймаються з чітким дотриманням правил, встановлених Законом України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки цей закон на сьогодні фактично ігнорується при формуванні нового законодавчого поля.

3.      Проект суперечить Господарському кодексу України в частині визначення термінів, зокрема, терміну «господарська діяльність».

4.      Відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» податкові пільги встановлюються для суб’єктів малого підприємництва. Господарський кодекс містить визначення поняття «суб’єкт малого підприємництва». Тому слід встановити податкові пільги, виходячи з норм зазначених вище правових актів.

 

5.      Для нас абсолютно неприйнятним є принцип, згідно з яким обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є помилковим, покладається на платника податків (п. 21.4). Де ж тоді презумпція невинуватості!

п. 21.4, на нашу думку,  слід формулювати у вигляді:

обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правильним, покладається на контролюючий орган.

6.      Ми вважаємо, що при проведенні документальної невиїзної та камеральної невиїзної (статті 42.3 та 41.1) перевірок платник податків повинен бути повідомлений про предмет та дату перевірки та право присутності під час перевірки. Це дасть можливість підприємцю, не доводячи справу до виїзної позапланової перевірки, дати усі можливі пояснення контролюючому органу.

7.      Необхідно вилучити із підстав позапланової перевірки уточнюючий розрахунок з вiдповiдного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби (п. 44.2), оскільки на сьогодні уточнюючий розрахунок є робочим інструментом коригування звітності і не може служити підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

8.      Необхідно вилучити пункт 44.2.13 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки у разі отримання інформації про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, оскільки використання такого механізму у вітчизняних реаліях є інструментом недобросовісної конкуренції. На наш погляд, вирішувати такі питання можна було б у судовому порядку або через ефективний профспілковий рух.

9.      Вважаємо, що рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки згідно з п. 44.5 приймається керівником органу державної податкової служби виключно на підставі причин, визначених цим Кодексом.

10.   Вважаємо, що згідно з п. 53.2 джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, але виключно за рішенням суду, що не передбачено Кодексом.

11.   За аналогією з непрямим методом зазначити можливість застосування методу аналогій лише за рішенням суду.

12.   Зазначити, що згідно з п. 61.3 стягнення коштiв боржника за рiшенням керiвника (заступника керiвника) органу державної податкової служби шляхом надiслання банку (банкам), обслуговуючому платника податкiв, платiжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а також  продаж майна згідно з рiшенням органу державної податкової служби … здійснюються виключно на підставі рішення суду.

13.   Пропонуємо вилучити штрафні санкції, зазначені у п. 89.2 у разi провадження дiяльностi, вид якої не вiдповiдає зазначеному у свiдоцтвi, на територiї iншiй, нiж зазначена у свiдоцтвi (у п’ятикратному розмiрi максимальної суми ставки єдиного податку) та у п. 89.1 накладення штрафних санкцій за ненарахування та/або несплату (неперерахування) платником податку — фiзичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначенi цим Кодексом, визначити аналогічно відповідній процедурі податку з доходів фізичних осіб.

 

14.   Вважаємо, що у відповідності з п. 18.1.13 підприємець зобов’язаний допускати посадових осіб контролюючого органу до обстеження приміщень, територій, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом, але виключно у випадках, встановлених кримінально-процесуальним законодавством України. Надання контролюючим органам права здійснювати, по суті, слідчі дії під час проведення перевірок є неприпустимим.

15.   Згідно з п. 7.2 встановити, що  податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі, а не  місцезнаходження постійно діючого органу, місце управління, місце податкової реєстрації або місце основного та неосновного обліку, тощо.

16.   Згідно з п. 16.2 Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію. Ми вважаємо, що податкова консультація може використовуватися як платником податку, якому надано таку консультацію, так і іншими платниками податків у випадку виникнення аналогічних ситуацій, крім того має бути розміщена на офіційному веб-сайті державної податкової адміністрації України.

17.   Ми вважаємо, що виходячи з положень чинного податкового законодавства, зокрема із Закону № 2181-ІІІ, платник податків був позбавлений можливості оскаржувати висновки контролюючих органів, викладені у відповідних Актах перевірки, згідно з яким першому зменшували суми від’ємного значення і при цьому ніяких правових важелів для «протидії» даним рішенням не було. На сьогодні це положення слід виправити, доповнивши п. 19.3.2 Податкового кодексу: Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження (завищення) суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, або про заниження (завищення)  розміру задекларованого від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

18.   Вважаємо логічним перейти до трирівневої спрощеної системи оподаткування, наприклад за принципом: перша категорія (найпростіші види діяльності) – податок від 35 до 350 грн., 2 – а категорія (консультування, право, бух облік, ІТ, дослідження, діяльність у сфері охорони здоров’я, тощо) – 3% від обороту, третя категорія (юридичні особи, середньооблікова кількість працівників яких становить не більше п’ятдесяти осіб, а оборот не більше 3 млн.) – 6% від обороту.

19.   Спрощена система є спрощеною насамперед завдяки легкому адмініструванню. У запропонованому проекті є як мінімум 3 адресати платежів підприємців, що по суті руйнує сам факт спрощеної системи.

Логічним на нашу думку є підхід:

Сплата єдиного податку заміняє сплату наступних встановлених законодавством податків,  зборів, внесків (обов'язкових платежів):

1) податку на додану вартість, крім випадків, коли суб’єкт малого підприємництва зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до законодавства;

2) податку на прибуток підприємств;

3) податку на доходи фізичних осіб, отримані від підприємницької діяльності (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва);

4) зборів на обов'язкове державне соціальне страхування та ряду інших податків та зборів.

20.   неприйнятним для консалтингу є позбавлення права на сплату єдиного податку у п. 12.2 у випадку, якщо платник єдиного податку – фізична особа більше половини своєї виручки за три, шість, дев'ять чи дванадцять місяців наростаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця). Абсолютно не враховано специфіку бізнесу, коли підприємець працює над одним проектом протягом півроку чи навіть двох.  Таке формулювання дозволить забезпечити рівні умови ведення діяльності, дотримання конституційних прав кожного громадянина.

21.    Вважаємо необхідним позбавити підприємця обов’язку вистоювати загалом добу у черзі для здачі та отримання свідоцтва про право працювати на спрощеній системі. Статтю 11.7 слід на нашу думку викласти у наступній редакції: Свідоцтво платника податку видається на період здійснення підприємницької діяльності, аналогічно до Свідоцтв ПДВ. Відповідальність за застосування Свідоцтва покладається на платника. Очевидний крок для економії коштів держави, що витрачаються кожного року для виготовлення бланків та економії часу платника.

22.   У розділі «Податок на прибуток підприємств» необхідно вилучити п. 8.1.2 про неможливість включення до складу витрат  платежів платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, оскільки  це суперечить засадам і принципам ринкової економіки.

23.   У цьому ж розділі п. 17.4 викласти у редакції: Не належать до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, витрати на його використання та обслуговування у разі якщо таке майно  не є основними засобами  підприємця  та/або не використовується у його підприємницькій  діяльності. Попередня редакція фактично позбавляє підприємця можливості застосовувати раніш придбані активи (до моменту реєстрації) для ведення поточної підприємницької діяльності. Редакція викладена у Кодексі безпідставно лишає можливості формувати витрати у підприємницькій діяльності, що є порушенням Конституції, щодо рівних умов.

24.   У п. 17.5.1 необхідно зазначити, що Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, у розмірі очікуваного оподатковуваного доходу  на майбутній рік,а не «не менше ніж 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах)», як зазначено у проекті Кодексу.

 

 

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 797 | Завантажень: 93 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]