Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Владислав Чабанюк. Заповідник «Трипільська культура» - туристичний та науковий потенціал Тальнівщини.
[ Викачати з сервера (67.5Kb) ] 03.02.2015, 20:38

Картинки по запросу картинки трипільська культура

Тальнівщина має великий туристичний потенціал, який, на жаль, використовується не ефективно, не раціонально, а якщо бути відвертим – не використовується взагалі. Пам’ятки археології світового значення (поселення-гіганти трипільської культури), пам’ятка архітектури національного значення (палац Шувалових), гранітні каньйони Тікича, залишки етнографічного колориту межі Східного Поділля з Наддніпрянщиною поки що терра-інкогніта  для більшості турагентів та туроператорів. Зелений туризм, який  використовує ландшафтні, природні та туристичні об’єкти, екологічно «чисту» територію, зразки місцевої кухні сторонньою дорогою обходить Тальнівський район. Внутрішній український  туризм, лише в останні роки намагається «зондувати» можливості нашого регіону, вивчає маршрути по ньому, інфраструктуру, заклади харчування та рентабельність від такої діяльності. Держава та місцева влада, через обмежені бюджетні можливості, на жаль, не в силі розвивати наш туристичний потенціал, а підприємці на такий вид діяльності дивляться з обережністю.

   Маючи пряме відношення до частини з перерахованих, потенційно привабливих туристичних об’єктів, хочу вашу увагу зосередити на інформації про Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура». Без сумніву, вирішальним моментом для його створення на території Південно-Західної Черкащини є наявність тут найбільших за площами трипільських поселень, так званих – гігантів, та проведення на цих пам’ятках значних наукових досліджень протягом останніх 40-ка років (з 11 поселень заповідника – 6 розташовані в Тальнівському районі).

    Трипільці (V – III тис. до н. е.) створили високорозвинену хліборобську культуру, що наблизила занепад первісного ладу. Складне житлобудування, якісні знаряддя праці, високохудожня кераміка і пластика, існування поселень-гігантів виводять Трипілля на рівень наукових дискусій, щодо його місця у світовому цивілізаційному процесі. Цікаво, що більшість науковців вважає, що трипільське населення першим на території України згубно вдарило по екосистемі у якій жило. З успіхом розвиваючи своє господарство, кількість енеолітичного населення сучасної Правобережної України збільшилася в десятки разів. Розорювання земель, на яких лише відносно недавно почав формуватися чорнозем, великі стада домашньої худоби, нищення лісів для будівництва так і для господарських проблем перетворювали «освоєні» людиною землі за два-три покоління на пустку. Це привело до періодичних міграцій, пошуків вільної землі, боротьбу за неї. На сьогодні відомо біля двох тисяч трипільських поселень і лише менше сотні з них існували синхронно. Природа уже п’ять тисяч років тому вимагала ціни за прогрес і сите життя. Ціною були переходи, конфлікти, неможливість швидко накопичувати надлишковий продукт. Лише невисока щільність населення в енеоліті, та наявність незаселених територій дала можливість трипільцям «осіло мігруючи» зберегти свої характерні особливості протягом майже двох тисяч років.

     У 60-х роках ХХ ст. були відкриті трипільські селища  площі яких перевищували 100 га. Притаманне їм чітке еліпсоподібне планування перетворювало такі поселення на первісні фортеці.  Найбільше в світі серед таких поселень «Тальянки» мало площу 450 га. і налічувало біля трьох тисяч двоповерхових жител.  Унікальність цих поселень та небезпека втратити їхній культурний шар через  руйнування сільськогосподарською оранкою і призвели до створення саме такого музейного закладу. 

     Заповідник своїм виникненням завдячує кропіткій і наполегливій дослідницькій праці цілої низки науковців Інституту археології НАН України, частина з яких довгий час виношувала ідею  створення заповідної території для збереження унікального трипільського шару, дослідження та його популяризації. З 1981-го по 1993-й роки на місцях концентрації поселень-гігантів працювала Комплексна археологічна Трипільська експедиція, яка складалася з чотирьох окремих загонів:

-        «Тальянківського» - керівник, кандидат історичних Володимир Круц,

-        «Майданецького» - керівник, кандидат історичних наук Микола Шмаглій,

-        «Добровідського» - керівник, кандидат історичних Тамара Мовша,

-        «Весело-Кутського» - керівник, кандидат історичних Олена Цвек.

   Вже у 1993-му році під час Міжнародної наукової конференції, яка проходила в с. Тальянки, її учасниками було прийняте звернення до Кабінету Міністрів України – «Про створення заповідника «Трипільська культура». Про те, заповідник, як довгоочікуваний проект зміг відбутися лише через десять років, зокрема завдяки активній позиції і роботі Володимира Круца, який не дивлячись на відсутність фінансування археологічних досліджень залишався до останнього часу керівником Трипільської експедиції.

    Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» було створено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 13.03.2002 року. У ній було сказано: «Враховуючи історико – культурне значення археологічних пам’яток землеробської трипільської культури ІV - ІІІ тисячоліть до нашої ери та з метою їх збереження і раціонального використання Кабінет Міністрів України постановляє: підтримати пропозицію Черкаської обласної державної адміністрації про оголошення пам’яток трипільської культури, розташованих на території сіл Тальянки, Легедзине, Майданець, Веселий Кут, Глибочок, Піщана, Онопріївка Тальнівського району; Косенівка, Доброводи, Аполянка Уманського району та Чичеркозівка, Вільховець Звенигородського району Черкаської області, Державним історико – культурним заповідником «Трипільська культура» з віднесенням його до сфери управління Черкаської обласної державної адміністрації. Розпочав заповідник свою діяльність у липні 2003 року, як обласний заклад Черкаської області, з розписом на 2 штатних одиниці.  На даний момент штат заповідника складається з 13 працівників, з яких наукових співробітників – 4.   

    Заповідник розробив для себе концепцію, згідно якої будує щорічні плани своєї роботи,  що охоплює три основні напрямки: збереження археологічного шару, його наукові дослідження та, власне, популяризацію трипільської культури.

     До складу Заповідника входять території  поселень, які відносяться до  різних періодів розвитку регіону Центральної України:

    Тальянківське поселення площею в 450 га, розташоване на землях              Тальянківської і Легедзинської сільських рад, входить до томашівської локальної групи Трипільської культури.

     Майданецьке поселення площею в 270 га, розташоване на землях              Майданецької сільської ради, входить до томашівської локальної групи Трипільської культури.

     Глибочківське поселення площею в 140 га, розташоване на землях              Глибочківської сільської ради, входить до володимирівської локальної групи Трипільської культури.

     Піщанське поселення площею в 60 га, розташоване на землях              Лоташівської сільської ради, входить до небелівської локальної групи Трипільської культури.

      Весело-Кутське поселення площею в 150 га, розташоване на землях              Лащівської та Папужинської сільських рад, входить до Східнотрипільського варіанту Трипільської культури.

      Онопріївське  поселення площею в 60 га, розташоване на землях              Онопріївської сільської ради, входить до Східнотрипільського варіанту Трипільської культури.

      Добровідське  поселення площею в 250 га, розташоване на землях              Добровідської сільської ради, входить до томашівської локальної групи Трипільської культури

      Косенівське  поселення площею в 120 га, розташоване на землях              Косенівської сільської ради, входить до косенівської локальної групи Трипільської культури

      Аполянське  поселення площею в 60 га, розташоване на землях              Аполянської сільської ради, входить до косенівської локальної групи Трипільської культури

      Чичиркозівське поселення площею в 300 га, розташоване на землях  Чичиркозівської  сільської ради, входить до томашівської локальної групи Трипільської культури

     Вільховецьке  поселення площею в 100 га, розташоване на землях              Вільхівецької сільської ради, входить до косенівської локальної групи Трипільської культури.

     Загальна площа заповідних територій разом з охоронними зонами та ділянками виділеними під музеї Заповідника складають 2045 га. На жаль значна частина цих земель була роздержавлена ще задовго до його створення, в середині 90-х років ХХ ст. На сьогодні заповідник проводить комплекс заходів спрямованих на реприватизацію  земель під археологічними пам’ятками, заміну сільськогосподарських паїв на відповідні площі з земель запасу і резерву тих сільських рад, на землях яких були допущені такі правопорушення. Більша частина цих земель є сільгоспугіддями, а частина зайнята садибами селян та їхніми городами. Глибока оранка, яка проводилась до останнього часу, призвела до руйнування археологічних об’єктів, які залягають на незначній (30 -40 см) глибині. Плугами на поверхню вигортаються архітектурні деталі глинобитних будівель, фрагменти пластики, посуду, знарядь праці. За визначенням фахівців, продовження оранки на полях, де знаходяться трипільські поселення впродовж 10 років може призвести до повного їх знищення. На сьогодні заповідник виготовив сім проектів відведення землі, загальною площею 900 га, у своє постійне користування (поселення «Тальянки», «Глибочок», «Піщана», «Доброводи», частини поселень «Вільхівець», «Чичиркозівка та» «Веселий Кут»).

    Наукові співробітники заповідника беруть участь у роботі експедицій Інституту археології НАН України, четвертий рік поспіль співпрацюють з римсько-германською географічною комісією Інституту археології Німеччини, яка проводить дослідження на поселеннях заповідника.   

    Заповідник за десять років своєї діяльності брав участь в організації двох Всеукраїнських та трьох Міжнародних конференцій, одинадцяти археологічних експедиціях. На жаль, фінансування заповідника не дає можливості проведення власних археологічних досліджень, проте, щороку наші співробітники приймають активну участь у роботі Трипільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України (керівник – кандидат історичних наук Володимир Круц), зокрема на поселеннях «Тальянки», «Косенівка», «Доброводи», «Аполянка». Археологічні знахідки, починаючи з 2005 року приймаються на зберігання до наукових фондів заповідника, які на сьогодні складають більше 20-ти тисяч одиниць зберігання з 48 – ми поселень України (Андріївка, Аполянка, Бакота, Бондарка ІІ, Бернашівка, Валява, Васильково. Вербовата, В. Кут, Вишеньки, Володимирівка, Волошкове, Гордашівка ІІ,  Глибочок, Громада, Гончариха, Доброводи, Завадівка, Косенівка, Кочержинці, Коржовка (Пасичисько), Коржовка (Селисько), Краснопілка, Колодисте, Конівка, Лебедин,  Любар, Лікареве І, Макаренці, Мошурів, Михайлівка, Небелівка, Н. Українка, Ожеве, Піщана, Паланка ІІ, Ракошевка, Сушківка, Ст. Буда, Ст. Чорторія, Тальянки, Тхорівка, Тальне ІІ, Федорівка, Шарин, Чапаївка, Ятранівка).

   Найповніше археологічним матеріалом представлені томашівська, небелівська, косенівська локальні групи трипільської культури. Останнім часом наші фонди поповнюються знахідками з Дністровського регіону, завдяки роботі Дністровської комплексної археологічної експедиції під керівництвом Дмитра Черновола (поселення Бернашівка І, Бернашівка ІІ, Ожеве, Волошкове).

    Слід окремо виділити чималу фондову колекцію з сотень фрагментів глиняної обмазки, яка походить від залишків різних частин трипільських будівель і є цінним джерелом у дослідженні проблеми трипільського наземного житлобудування (фрагменти підлог, різноманітних мощень, стін та зразки їхньої  штукатурки і орнаментації, різноманітні відбитки дерев’яних архітектурних конструкцій).

     У 2007 р. поруч с. Легедзине, кандидатом історичних наук Аллою Ніколовою, було досліджено скіфський курган із залишками трьох різночасових поховальних камер (IV ст. до н. е.), звідки археологічні предмети у кількості 210 одиниць передані на зберігання до заповідника. У складі Трипільської експедиції, протягом 2008 – 2011рр. працював Черняхівський археологічний загін під керівництвом доктора історичних наук Бориса Магомедова, який досліджував Легедзинський некрополь черняхівської культури (III – IV ст. н.е.) та передав на збереження до фондів заповідника 1060 знахідок.

    У процесі щорічних археологічних розкопок на пам’ятках заповідника склалися тісні ділові стосунки з вищими навчальними закладами, студенти яких проходять археологічну практику, зокрема: Національним університетом ім. П. Тичини, Київським педагогічним університетом ім. М. Драгоманова, Вінницьким педагогічним університетом ім. М. Коцюбинського. Щороку протягом польового археологічного сезону практику на поселеннях заповідника проходять 50 – 70 студентів.       

   Родзинкою діяльності Заповідника є експериментальна археологія з відтворенням середовища трипільської архітектури. Починаючи  з 2003 р. нами проводилося 8 різнотипних експериментів із спалення та випалення моделей трипільських будівель, у тому числі в натуральних розмірах. Експериментальні дані лягли в основу двох реконструйованих трипільських жител -  двохповерхового (5х12 м) та одноповерхового (5 х 10 м) зведених поруч приміщення музею заповідника.

    Однією із складових частин заповідника має стати Музей поселень-гігантів трипільської культури створюваний у с. Легедзине, поруч поселення «Тальянки». Протягом 2005-2007 років тут проводилися роботи по реконструкції приміщення ФАПу,  переданого місцевою владою під музей заповідника. З 2008 року будівельно-ремонтні роботи були зупинені і приміщення музею, до сьогодні, залишається об’єктом незавершеного будівництва. Проте, силами працівників заповідника створено тимчасову музейну експозиційну площу (400 кв.м.), де представлено більше 600 артефактів у чотирьох залах:

  • Кераміка племен трипільської культури;
  • Знаряддя праці, господарство трипільців, пластика;
  • Трипільське житлобудування;
  • Зала після трипільської археології краю ( скіфський та сарматський періоди, черняхівська культура);
  • Мистецька зала, в якій періодично виставляють свої роботи сучасні гончарі та художники;
  • Відео зала на 40 місць, оснащена сучасною мультимедійною апаратурою.

   Заповідник в останні роки започаткував проведення на своїй території музейних свят: «Трипільська толока» починаючи з 2008 р. та «Легедзинське Купайло» з 2011 р. Перше свято максимально наближене до експериментальної археології, так як його дійство розгортається на реконструкції двоповерхового трипільського житла, яке, на сьогодні, уже є одними з музейних об’єктів заповідника. На «Трипільську Толоку» щороку з’їжджається біля 300 учасників, а саме свято передбачає найширший спектр заходів по популяризації трипільської культури. « Легедзинське Купайло» започатковане спільно з Національним музеєм ім. Івана Гончара, передбачає відродження давніх обрядових традицій  у своїх архаїчних формах та яке захоплює щороку у свій вир до тисячі учасників з різних куточків України.

   Не дивлячись на недофінансування більшості з напрямків роботи заповідника, у його планах є кілька перспективних проектів, зокрема створення:

  • Археодрому – комплексу, який можна створити на території трипільського поселення «Тальянки»  («карман» траси Умань-Черкаси) у який входитиме критий павільйон над залишками двох розкопаних трипільських жител, два реконструйованих житла відтворених на основі розкопаних, певна туристична інфраструктура.
  • Скансена  – реконструйованого «трипільського»  хутора ( будівля хати, господарська будівля, площа біля хутора біля 0,5 га) , створення якого передбачатиме проживання невеликої групи туристів в умовах максимально наближених до трипільських. Скансен повинен мати певний «трипільський» набір відповідних знарядь праці, посуду, худоби. Для будівництва такого об’єкту доцільно вибрати місце поблизу трипільського поселення «Тальянки», в межах урочища «Левади», яке створює широку, зарослу очеретами та деревами долину і тягнеться на 2 км. Одяг, умови побуту, полювання, рибальство, приготування їжі, заняття ремеслами – все це можуть випробувати бажаючі зануритися в епоху раннього землеробства України. Одно чи кількаденне проживання в таких умовах має відбуватися під контролем співробітників заповідника та за умови охорони об’єкту. Така форма «знайомства з минулим» може бути цікавою для, як освітніх закладів де можуть проходити навчання і практику викладачі історії та студенти, так і для туристичного бізнесу.

Готелю-ресторану, який має бути зведений на прилеглій до музейного археодрому території (біля 0,5 га). приміщення може бути виконане в поєднанні двох та одноповерхових переходів, що нагадуватимуть трипільський стиль і продовжуватимуть трипільський архітектурний ансамбль археодрому. Стіни мають бути вигладжені глиною з половою і орнаментовані кольоровими глинами за зразками трипільського орнаменту, дах покритий очеретом.

   На жаль, заповідник «Трипільська культура» за 10 років своєї діяльності не зміг досягти багатьох з поставлених перед собою цілей.                         Нагальними залишаються проблеми з передачею йому сільськогосподарської землі під трипільськими пам’ятками у постійне користування, відсутність фінансування на завершення будівельних робіт приміщення музею трипільських поселень-гігантів заповідника. При цьому, наш музейний заклад у якому працюють лише три наукових співробітники, зумів налагодити роботу так, щоби за туристичний сезон до нього приїздили тисячі туристів, десятки організованих груп з Києва, Одеси, Черкас, Вінниці, з інших міст України та з-за кордону.

    Історичний потенціал регіону, наявність тут цікавих пам’яток, відносно екологічна чиста територія є передумовою для його туристичного розвитку. Слід лише пам’ятати, що такий розвиток можливий лише у координованій діяльності музейних закладів, органів влади, бізнесу та спільних пошуках на його фінансування. У іншому разі туризм регіону (археологічний, історичний, екологічний, зелений) залишиться лише об’єктом неперевіреної статистики та бюрократичної звітності.

 

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 669 | Завантажень: 15 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]