Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Валентин Колядинський. Ознаки нашого часу та важливість Переходу
[ Викачати з сервера (99.5 Kb) ] 03.05.2018, 13:42

Результат пошуку зображень за запитом "картинки новий Перехід для україни ведизм"

Валентин Колядинський. Ознаки нашого часу та важливість Переходу

 

Наука довела, що  все є закономірним (кожен наслідок має свою причину), а випадок є лише  непізнаною закономірністю.

 Те, що не знаємо, те для нас не існує. Непізнаного більше, ніж пізнаного. Процес пізнання триває і досягнення пізнання треба постійно враховувати, особливо у вихованні.

  З назбираного й розкладеного хотів би поділитись, може знадобиться. Якщо не я, то хто? Якщо не тепер, то коли?  Я займався історією і вона мною теж…Час летить стрімко…

 Отже з самого початку. Час, виявляючи хто є хто і що є що, все розставляє на належні місця, варто лише назвати речі своїми іменами і тим самим дати лад в голові, а від ладу в голові і до ладу в житті. Природно, що  злодіям і ворогам  не потрібні лад і в головах і в житті.

  В ім’я  чого живе людина, найскладніше (за висновками науки) створіння на Землі?

 В працях Д.Донцова (від яких я в захваті і який разом з Т.Шевченком, І.Франком, та Л.Українкою є уособленнями, втіленнями української нації та України) частенько згадується  термін «містицизм», «містичне». У  дуже високому розумінні. Це вияв духовності.

  Націоналізм це «захист нації» (таке найперше визначення дано в одній  лондонській газеті 2-ї пол. 19ст.  в статті стосовно ірландського національно-визвольного руху).  Захист нації  передбачає наявність любові, порядності – виявам духовності. Отже,  націоналізм - це духовність.

  Але варто  звернути увагу на  головні ознаки нашого часу. Вони, ці ознаки,  саме й пов’язані з рівнем духовності.

  Найголовніші ознаки нашого  часу:

  • прискорення темпів життя,
  • прискорення темпів науковотехнологічного прогресу супроводжується   прискореним зростанням духовноморальної деградації(корумпованості, зрадництві, денаціоналізації, хамстві і т.п.), що, в свою чергу,  веде до  кількісного і якісного зростання конфліктів,  війн, екологічних проблем, що неминуче закінчиться  самознищенням людства;
  • крах  соцтабору і  розвал СРСР є закономірним результатом хибної теорії і злочинної практики(варто постійно пам’ятати про несподіваність цього розвалу! Чомусь  про всебічне значення цієї події вже забули, комусь, певно, це вигідно); це крах  панування відкритого матеріалізму; про наслідки панування  відкритого матеріалізму слушно зауважив рос. науковець В.Губін (див. нижче);
  • західні вченідослідники зробили висновок про системну загальну кризу матеріалізму прихованого-капіталізму (імперіалізму, глобалізму); ще панують аргументи матеріалізму, поширена  психологія  споживацтва психологія масової людини; демолібералізм саме і є найяскравішим виявом споживацтва;
  • пануючі ідеологічні, світогляднофілософські  системи неспроможні  протиставити аргументам матеріалізму, споживацтву переважаючі аргументи духовності і тим самим радикально змінити стан щодо духовноморального рівня людства Заходу перш за все; вони, ці пануючі  ідеологічні системи фактично є захисниками( в тій чи іншій мірі, відкрито чи приховано) панування матеріалізму;
  • варто пам’ятати про втрати від панування матеріалізму(прихованого й відкритого);
  • крах ідеї мультикультуралізму – вияву демолібералізму теж є закономірним;
  • водночас сучасні досягнення науки (особливо квантової фізики) стали основою для нової парадигми (нового підходу до розуміння світу й людини в ньому), фактично вони стали  непереможними аргументами справжньої високої духовності та моралі; варто нагадати, що філософською основою комуністичної доктрини, т.зв. марксистськоленінського вчення є стара парадигма - нютоно-картезіанська, механістична; про основні положення Нової парадигми див. нижче;
  • вже на протязі  останніх кількох десятків років народжуються діти (індиго, кришталеві) з високим  енергоінформаційним рівнем;
  • в практиці все більше використовуються знання і практика з т.зв. метафізики, біоенергетики, езотерики, парапсихології,  містика, телекінез, телепортація, вихід з тіларегресивна  гіпнотерапія  і т.п.;
  • накопичені зміни  житті й науках нагально вимагають своєрідної ревізії як і пануючого світогляду (особливо це нагально актуально  для  української нації).

   Отже, таким чином вся історія, досвід життя доводить, що напрямок розвитку людства –напрямок панування матеріалізму неминуче веде до самознищення людства і є невірним. Негативний результат-це теж результат: як не треба.

  Одночасно, сучасний рівень знань дає перспективу для порятунку людства від перспективи самознищення через зміну пануючого рівня свідомості, через перехід на нову парадигму, Нову науку.

 Цей перехід на новий етап розвитку, на новий виток спіралі розвитку вчені називають Квантовим Переходом.

  Про парадигми:

Стара парадигма – це  ньютоно-картезіанська парадигма-механістична парадигма, що  виникла в 19ст. і розглядала світ і людину з точки зору механістичної: і світ і людина – це лише механізми, всіма діями керує лише сліпий випадок і т.п.;ця парадигма повністю відкидала ідею Творця і була філософською основою комуністичного вчення;

Нова парадигма – це парадигма (виникла з середини 2-ї половини 20 ст.), що розглядає світ і людину  з енерго-інформаційної точки зору, весь світ і людина є виявом Творця і наука  вивчає лише ці вияви; ознака життя – це вібрації – коливання (а це  і є хвилі різних частот: колір, звук) всіх часток, з чого складається все суще ;  все є єдиний складний живий енерго-інформаційний організм, що разом зі своїми  неповторними взаємозалежними складовими є в постійних змінах/розвитку. Ми живемо  в світі енергій-інформацій. Сам фізичний матеріальний світ –це лише  вияв енергії нижчого рівня. Високі вібрації – це рівень духовності, всього високого,  аморальність, низьке - це вияв  вібрацій низьких. Основні поняття про ці парадигми (стару і нову) можна  взнати  з книги У.Арнтца, Б.Чейс, М.Вісенте «Кроличья нора или что мы знаем о себе и Вселенной» (є в Інтернеті, ютубі, в магазинах). Є багато наукових праць провідних вчених  з цього (за бажанням можу вислати список праць, перекладених на російську, впевнений, що англійською  цих праць більше). Варто  додати, що  метафізика, парапсихологія,  біоенергетика, телекінез, телепортація, містика вихід з тіла, ченелінг і т.п. стали складовими квантової фізики, Нової науки, що  цілком пояснюються.

   Діяльність визначається світоглядом - системою знань і уявлень про світ і людину в ньому.

  Дуальність (наявність взаємопов’язаних протилежностей, своєрідна система координат Х - У) є  головною умовою і ознакою життя на Землі. Це  відомо ще   з родового ладу і зафіксовано в етнічному природному світогляді-системі  досвіду і знань (значною мірою інтуїтивних). Саме дуальність є необхідною умовою розвитку через боротьбу, через навчання, виховання, випробовування, перевірку.  Це теж було відомо  в родовому суспільстві. Пізніше це було оформлено у вчення про розвиток - діалектику та її закони: єдність і боротьба протилежностей, перехід кількості в якість, заперечення заперечення.

  Дуальність  присутня скрізь і в усьому, вона в постійному русі/зміні.

  Дуальність  присутня і в напрямку розвитку:  розвиток і панування матеріалізму – один напрямок, розвиток і панування духовності – це другий напрямок. Але не знаючи одного, не можна зрозуміти іншого. Саме цей  шлях пізнання й проходить  людство. Це теж відображено в етнічних світоглядах (у Ведах цей час – час зростання й панування матеріалізму називається «Калю-югою», найкоротшим, але і найважчим порівняно з іншими епохами-югами).

  Варто зауважити, що в епоху зростання й панування матеріалізму є одна особливість: камуфляж  низького високим. Як тут не згадати, що термін «сатана» в перекладі означає «противник», а термін «диявол» - «брехня, спокуса».

  Варто нагадати, що ще   візантійський історик Х ст. Лев Диякон (що описав князя Святослава під час його зустрічі на Дунаї з візантійським імператором) зауважив, що більшість поклоняється череву й тому, що під ним.  Минуло понад 1000 років…

 Природно, що кожен напрямок розвитку має свої, протилежні:  перспективу-мету, свою систему цінностей, свою еліту, свої методи й засоби діяльності і т.д.

  Варто пам’ятати, що  зростання й панування матеріалізму –це цілком закономірний процес -процес зростання  виробничого досвіду, навичок і відповідно, зростання продуктивності, товарності, появи   майнової нерівності, протилежних класів і, відповідно, боротьби між класами.

  Зрозуміло, що правлячі верстви для збереження своєї влади й збагачення потребували не лише сили економічної, військово-поліцейської, але й ідеологічної. Саме ідеологічна сила є найпотужнішою і найвпливовішою і довгостроковою. Світогляди-віри родового ладу для цього не лише  не були придатні, але й смертельно небезпечні для правлячих верств. Тому , використовуючи віру в Творця (є сучасні дуже цікаві й науково обґрунтовані дослідження),  відповідно відредагувавши (цей процес  тривав з самого виникнення і триває й досі) були створені  ідеології, що фактично захищали владу правлячих верств, - це аврамічні релігії (ідеології матеріалізму: егоїзму, вивищення себе й приниження й поневолення інших, вигоди, не варто забувати й того, що аврамічні релігії є «троянським конем» юдаїзму, сіонізму, особливо це стосується  протестантських громад і церкви; дуже слушне зауваження біографа Ротшильдів  У.Реваже (є в Інтернеті), - як тут не згадати слова Ротшильда сказані Моргану: «Купувати треба, коли   вулицями тече кров». Вони привласнили собі монополію на трактування Творця, світу й людини, на виховання. Дуже показовим є приклад Хозарського народу: запровадивши юдаїзм правляча верхівка Хозарії фактично привела  до зникнення  цього етносу. Яскравий приклад-доказ – без  свого етнічного світогляду і засвоєння чужого етнос зникає. Між іншим, переважна більшість сучасних євреїв - це саме нащадки хозар (про це є наукові праці, дослідження). Вся історія  переконливо свідчить про цю роль даних ідеологій. Ці ідеології-світогляди виховували людей в потрібному правлячим верствам дусі, ідеологічно  підкорюючи народи. Природно, що правлячі верстви бояться народів, за рахунок яких вони багатіють, і робили і роблять все можливе,щоб народи були слабкими, щоб вони ставали   учасниками злочинів правлячих верств. Розплачуються завжди й скрізь саме  вони, народи. І чим слабкішими вони є, тим більше вони платять. Лицемірно прикриваючись цими ідеологіями, правлячі верстви – суспільний вияв панування матеріалізму, йшли на всякі злочини, щоб урвати якнайбільше прибутків.

  Ріст виробництва й розвиток науки привели до того, що наука стала  однією з основних сил   виробничого процесу, що призвів до небачених прибутків.  З наукою стало важко боротися церкві, якій довелося  трохи поступитися впливом. Постала нова парадигма – ньютоно-картезіанська, що відкидала саму ідею Творця,  даючи пояснення світу й людини з суто механістичних позицій.

  Водночас  зі зростання і пануванням матеріалізму (егоїзму, вигоди) зростала духовно-моральна деградація. Про  все це: злочини матеріалізму і  зростаючу деморалізацію  людства добре відобразила  наука. І публіцистика, і література, і мистецтво.

  Саме складність людини є доказом її великого призначення, проти чого фактичною перешкодою є панування матеріалізму.

   Не можна не вказати, що саме на комунізм покладали всі свої надії і мрії люди, що зіграло свою роль.

Зростання класової боротьби, поява комуністичної доктрини і  ньютоно-картезіанської, механістичної, парадигми  закономірно привело до встановлення  панування відкритого матеріалізму, виявом якого стала Росія у вигляді СРСР. (Варто підкреслити про закономірність  і майже синхронність цього процесу!).  (Але  вже  заявились  праці, перш за все  Х.Ортеги і Гасета, де  вказувалися  на основні ознаки змін в суспільстві, що з часом все більше  й більш ставали визначальними).

  Про призначення Росії (все є неповторним і має своє призначення, для людини – «Пізнай себе» для  свідомого виконання свого призначення).

 Росія є найкращим яскраво переконливим виявом наслідків панування матеріалізму, у всіх його виявах: прихованому-відкритому, в найбільш жорстоких його формах імперіалізмі,  колоніалізмі.

 Як тут не згадати  слова керівника Леніна Парвуса: «В России возможно все» (И.Бунич «Золото партии»). Саме в цій праці  яскраво й вражаюче відображено становлення і подальший розвиток відкритого матеріалізму – комунізму/більшовизму.

  Саме  Росія порівняно швидко,  лицемірно-брехливо, цинічно-нахабно,  хамськи, жорстоко і масово виявила наслідки панування  матеріалізму відкритого. Варто пам’ятати про всі злочини російського імперіалізму-прихованого й відкритого панування матеріалізму.

 Цьому  не могло не сприяти: культурно-історична відсталість (висновки російських і зарубіжних дослідників),  багатосотлітня колоніальна імперія з відповідним панування у всьому імперського  великодержавного шовінізму,  відповідне виховання росіян, місія росіян («народ-богоносец», «3-й Рим», «Світоч миру й соціалізму», «марксизм-ленинизм – высшее достижение русской культуры» й т.п.). За часів  особливої форми (прихованого гарним камуфляжем - комуністичною доктриною) російського колоніалізму імперський шовінізм разом з комуністичним месіанством ще більше посилився. На мрії зіграв відкритий матеріалізм -  СРСР-Російська імперія  особливої форми –комуністична. Користуючись  комуністичною доктриною - т. зв. марксистсько-ленінським вченням Москва продовжувала  традиційну боротьбу за встановлення свого світового панування, через поширення по всьому світу свої міфів та ілюзій.

 Про головні наслідки  слушне зауваження  одного російського вченого  В.Губіна(мовою оригіналу): «Тоталитаризм в России повинен, на мой взгляд, в следующих грехах:       во-1-х, была создана уникальная порода людей «новый советский человек»… Идеи Ортега-и-Гассета относительно «массового человека» вполне осуществились в нашей стране, по крайней мере, это можно сказать о значительной части населения;

   во-2-х, тоталитаризм развил и углубил в российском характере нигилистическое отношение к личности, всегда имевшее место в русской культуре, всегда было неуважение к личности со стороны государства, со стороны общества, можно сказать, что всегда было неуважение к личности в самом себе, В тоталитарном обществе всякое проявление личностного начала: талантливость, оригинальность подозрительны. И по сию пору появление личности у нас является чудом. Подлинная личность – человек совершенно свободный внутренне, человек самобытный – так же редка сегодня, как и 100 и 200 лет назад;                                                                                                                                              в-3-х, тоталитаризм был массовым беспрецедентным насилием над природой. Потери окружающей среды  уже оборачиваются катастрофическими последствиями.»  - В.Д.Губин, доктор философских наук, проф. Российского Государственного Гуманитарного Университета, статья «Русская культура и феномен насилия». Журнал «Вопросы философии», № 5-1995 г. Стр.4.  

Варто  пам’ятати, що і російські вчені і вчені зарубіжні відзначають  головну особливість російської нації - її культурно-історичну відсталість. 

В Росії-СРСР  відбулося  швидко й масштабно і в російському «ключі» те, що  відбувається   в світі, перш за все  в світі західному,  але не так швидко, помітно й виразно.

 На сучасному етапі  Росія стверджує своїми діями (спрямованими на панування у світі), що саме панування матеріалізму через  зростання духовно-моральної деградації (корумпованість,  продажність, зрадництво, хамство, що є виявом  пануючого споживацтва: переважання аргументів (саме на це й покладається Росія!) матеріалізму над аргументами духовності, моралі) веде до  кількісного й якісного зростання конфліктів, війн, екологічних проблем до неминучого самознищення людства.  За умови, якщо свідомість, світогляд людства не зміниться.

  Таким чином, Росія  є тим стимулом (перш за все для України, де більш за все «припікає») для переходу на новий світогляд (нову парадигму) і тим самим  врятування від  перспективи неминучого самознищення.  Історія, життя доводить необхідність (невірність одного з двох напрямків розвитку - для переконання, навчання/виховання), а наука  видає обґрунтовану можливість такого переходу.

 

 Уроки України, призначення України.

 Як довели дослідники, Україна мала потужну ведичну віру,  численну духовну еліту та  тодішню інтелігенцію, храми, рукописи і т. п. Світогляд русичів був, базуючись на досвіді і знаннях (головно інтуїтивним, ці знання  стверджуються сучасною квантовою фізикою) глибоким і складним.

Князь  Володимир, не змігши пристосувати цей світогляд для  панування матеріалізму, відкинув його і взяв  юдо-християнство  з Візантії, таким чином фактично підпав під ідеологічний вплив  Царграда.

З давніх давен було відомо, що чия влада, того й віра. І навпаки.  Лише незалежні від Візантії (захоплення і Візантійської імперії і самого Константинополя  турками)  події завадили   її імператору  по-справжньому опанувати  Руссю. Володимир з дружинниками та прибулими   з Візантії  ромейським ченцями та попами вогнем і мечем хрестили русичів, знищивши  переважну більшість  духовної еліти та  тодішньої інтелігенції, храми, рукописи.  

Як довели археологи, дослідники  не менше третини людства було знищено під час начинення  вигідної правлячим верствам ідеології. (Сучасний досвід: банкрутства комуністичної доктрини  та наступні  зміни в суспільстві наочно засвідчують, що таке зміна пануючої ідеології. Що тоді можна сказати про  процес нав’язування правлячими верствами Русі нової ідеології.)   Але ще кілька сот років  тривала  боротьба між новою ідеологією і  етнічною вірою - світоглядом русичів. Не змігши повністю подолати,  християнство змушено було взяти   частину з т. зв. язичництва в свої ритуали, обряди, святих,   переінакшивши їх. Цього було настільки значним, що про  українське православ’я  говорили, що не знають чого в ньому більше: християнства чи язичництва.  Українські язичники разом з литовським   в кількох  війнах з литовським католиками та їхніми союзниками-поляками потерпіли врешті поразку…   Східний мандрівник   в своїх спогадах про русів зауважив, що нова віра притупила їхні  мечі.

  Досвід історії, український особливо, стверджує, що зміна світогляду-віри змінює всі сфери життя етносу/народу, розколюючи суспільство…

600-річне (з Кревської унії 1385 р. коли з об’єднання Литви й Польщі, в Україну сунули польські магнати, і до 1991 р.)(Невже до 1654 р. український народ був незалежним і мав свою державу?)   колоніальне рабство приреченого на повне знищення  народу.

 Те, чого не знають, те й не існує  - така психологія людини. Тому варто знати, що таке колоніальний режим в Україні. Добре запам’ятовується  те, що вражає, впливає на почуття  в органічному поєднані з фактами.

 Тривалий колоніальний розшматованого українського народу,  якого  зневажали, принижували, дискримінували, паплюжили, оббріхували, піддавали жорстокій експлуатації, грабували  колоніальна адміністрація,  безправність (якщо в наш час б’ють і вбивають українців лише за те, що вони є українцями,  то можна собі  уявити як було тоді). До цього  долучались заборона української мови та навчання на ній, заборонялось вивчення й поширення справжньої української історії ( як відомо,  поневоленим пишуть історію поневолювачі), заборонялось друкування й поширення української книги, всіляко утискувалась українська культура, її діячі часто переслідувалися, все українське нищилося. Зате масово й наполегливо нав’язувалось все чуже, колонізаторське, здійснювалась  і заохочувалась асиміляція. Всі привілеї  в усьому мали   представники нації колонізаторів – нація вища, панівна.

  Природно, що українці були  одні з найбільш малописьменних, найбільш принижених і експлуатованих народів.

  Зрозуміло, що український народ часто піднімався на боротьбу. Але панування матеріалізму виявило себе й тут…  І стояли  вздовж доріг палі з повстанцями на них,  чорніли згарищами села й містечка, пливли по Дніпру плоти з шибеницями повішеними,  і вимирали  цілі села  від  організованого владою колонізаторів  голоду(за 25 років три голодомори, не рахуючи війни та репресії), і викидали  в зимову тундру  українських дівчат і молодих жінок(«Чтобы не рожали бандеровцев!»)  і т. п.

  Про який розвиток самосвідомості (усвідомлення   неповторної самобутньої етнічної цінності), про яку  національну гідність і гордість (коли не знали  справжньої історії України, а лише, а лише обрізану, перебріхану й сфальшовану  владою, особливо всього, що стосувалося боротьби за  незалежність), про яку громадянську свідомість  і державницьку позицію, національну солідарність(за  відсутності справжнього національного світогляду) можна говорити взагалі.

  Про наслідки  такого  колоніального стану добре сказав Довженко в своєму щоденнику, до цього долучилися наслідки більшовицького режиму - режиму панування відкритого матеріалізму. Колоніальний гніт та його ідеологія імперський шовінізм – це найжорстокіший вияв панування  матеріалізму.  Тривало й системно нищилося все українське й нав’язувалося все  московитське.

Український народ пройшов всі кола панування матеріалізму в його найжорстокіших формах.

Використовуючи брехливі тези про єдинокровність, єдиновірність та єдину історію, російський імперіалізм особливо старався знищити український народ. До цього варто додати, що цьому значною мірою допомагала теза  Драгоманова (яку  повністю використали більшовики) про те, що в колоніальному гнобленні винна лише влада Росії, а російський народ до цього не причетний (сучасність дуже добре демонструє хибність цієї тези , але свого часу, дотримуючись її, учні й послідовники М. Драгоманова фактично привели українську революцію 1917-1918 рр. до поразки, дезорієнтую  повсталий український народ; вся історія  доводить, що правлячі верств й влада  виховують  народ в потрібному їм напрямку, роблячи з нього   співучасника своєї діяльності, своїх злочинів). Звідси й презирство, зневага до  підкорених і люта ненависть до борців за свободу. Незалежність . Вона через  соціально-психологічну інерцію й досі  зберігається й виявляється  і в Польщі, і в Румунії, і в Угорщині (сучасні приклади).  Щодо Росії, то тут (це відмічали всі дослідники),  ставлення до України й українського народу було особливим: росіянам на протязі кількох сотень років вбивали в голову, що український народ - це лише особлива частка  народу російського, а система русифікації працювала системно, особливо в роки Росії  червоної. «Без Украины не может быть России» -ця теза  від Петра 1 й по сьогодення.  Поневолювачі були  вже впевнені, що  комуністична система зробила все для  знищення української нації… І ось 1991 р… Звідси  зневага й презирство до хохлів-малоросів  і невгаваюча  люта ненависть свідомих українців.

  Поєднання  багатовікового колоніального рабства з наслідками відкритого панування матеріалізму своїм наслідком має сучасний рівень українського народу.  Це виявилося і в тому, що з 1991 р.в Україні не  здійснилася  українська національно-визвольна революція, при  владі залишилася  так звана 5-а колона (антиукраїнські сили: відверті  й приховані вороги та зрадники українського народу та байдужі до всього, крім грошей, вигоди, які перебувають при владі й досі, лише  змінюючи комбінації  складових цих антиукраїнських сил). Природним є те, що український народ після  такого тривалого й жорстокого колоніального гніту, не може не бути хворим і в прямому і в переносному розумінні…

  Проти українського народу триває війна на знищення. Вона відстежується в усіх сферах, набуваючи нових форм. Якщо справжнім критерієм діяльності влади (законодавчої, виконавчої, судової, ЗМІ) ї кількісний і якісний стан населення та  екологічний стан країни, то можна з певністю констатувати  зростаючий негатив.

  Але варто зазначити характерну особливість-панування  психології споживацтва-психології масової людини. Це характерно і для  всього Західного світу і його ідеологічним виявом є сучасний демолібералізм.  Фактично, це теж вияв ідеологічного захисту панування матеріалізму, суспільним виявом якого є перш за все олігархія. Споживацька психологія  є основою  продажності, корумпованості, зрадництва (За О.Потебнею, денаціоналізація  - це духовно-моральне спідлення і є наслідком поганого виховання.).

  Про зростання  споживацтва й людини маси і відповідних ідеологій свідчить і те, що в Галичині(!!!) теж процвітає корумпованість і з’явилося таке явище як Андрухович та його компанія однодумців (в Галичині !!!).

  Збільшується пропорція між виявами духовно-моральної деградації та високою духовністю та мораллю, як і кількість  споживачів-пристосуванців  відносно кількості  порядних людей.

  Отже, в сучасній  Україні зростає панування аргументів матеріалізму і дуже замало аргументів духовно-моральних, відсутній  відповідний світогляд, що саме й давав потрібну кількість переважаючих матеріалізм  духовно-моральних аргументів. Але  дійсність свідчить, що український народ, попри все, має потенцію для кардинальної зміни становища.

  В Україні особливо яскраво й переконливо, відкрито й масштабно, боляче й зростаюче доводиться нагальна необхідність заміни  світогляду. Пануючі  ідеологічні, філософсько-світоглядні системи демонструють свою повну неспроможність  змінити  рівень свідомості  суспільства і врятувати український народ, перетворити його в справжню націю-силу-гаранта свого життя й розвитку.

  Україна завжди була на грані, межі двох світів. І зараз так само. Але  пануючі ідеології, споживацтво, масова людина –це те на що перш за все надіється Путін, Росія. І стосовно  всього світу і перш за все стосовно України.

  Маючи таки «стаж» колоніального гніту і тривалу систему  нищення українського народу, важко сподіватися, що цей народ може бути  здоровою і в прямому й переносному розуміння  нацією. Варто  лише дивуватися  героїзму  українських борців за національне визволення і захисту  нації. варто відзначити  й потужний потенціал української нації в усьому. Дається для чогось…

  Закономірно, що  в такому стані не могла здійснитись  українська національно-визвольна революція і при владі залишились ставленики колонізаторів  - 5-а колона (вороги українського народу відкриті й приховані, зрадники та байдужі до всього, крім грошей, вигоди,  з 1991 р. ці групи  в різних варіаціях знаходяться при владі  в Україні).  Про який соціальний оптимізм взагалі можна  навіть згадувати?!

  Якщо користуватися критерієм діяльності влади (законодавчої, виконавчої, судової, ЗМІ):  кількісний і якісний  стан населення та екологія країни, то інакше як війна цю діяльність влади  назвати не можна.

 Ця війна охоплює всі сфери ( і перш за все розуміння напрямку розвитку: іншого напрямку розвитку, крім панування матеріалізму (егоїзму, вигоди, поклоніння тілесному, плотському) просто не існує - так твердять ідеологи і прихованого і відкритого  панування матеріалізму) життя і спрямована на максимальне всебічне  ослаблення і знищення українського народу (більшість   емігрує,  частина вимре, частина не народиться,  частина  буде хворою, частина  залишиться рабом, частина зденаціоналізується, асимілюється).

  Варто звернути на  особливість нашого часу: зростання споживацької психології (це характерно для всього Західного світу, але в Україні це поєднується з залишками колоніального рабства в психології  значної частини населення).

  Варто зазначити, що перебуваючи при владі фактично антиукраїнська влада майстерно маніпулює терміном «Українська держава», «Наша держава» і цим  самим маскує свою фактично антиукраїнську сутність (що постійно доводиться численними прикладами сьогодення), дискредитує український народ (як нездібний, нездатний до  державного життя, до незалежності), дезорієнтує активних українців, ділить їх…

  Фактично щодня точиться непримиренна боротьба  «Хто кого».  Драматизму додає те, що Росія весь час стежить… Все залежить від рівня свідомості українського народу. А  щодо цього треба  пам’ятати, що титульна нація не є  такою потужною силою, яка потрібна для  перемоги, що всі  великі нацменшини в Україні – це представники націй - колонізаторів-сусідів, які, як відчит сьогодення не проти повернути свої  володіння.

  Україна  є зразком того,  яку вирішальну має етнічний/національний світогляд і відповідне виховання.

  Не варто забувати про особливості нашого часу, що кардинально впливають на окрему особу і на цілі народи і все людство. Мова йде про  панування  психології споживацтва психологію  маси (не народу!), людини маси, людини споживача - головної  суспільної опори, фундаменту  олігархату.

 Про це  яскраво свідчить  рівень корумпованості в Галичині(!!!) і таке явище як Андрухович і  його компанія однодумців, що фактично стоять на позиціях  пануючих демолібералістичних ідеологій – ідеологічних виявів  споживацтва,  масової людини.

  Зростає панування матеріалізму (егоїзму вивищення вигоди, поклоніння тілесному, плотському) найбільш яскравим  суспільним виявом якого є олігархія, ідеологічним - пануючі ідеологічні, філософсько-світоглядні системи-ідеологічне прикриття споживацтва-психології масової людини.

  Війна- це, як відомо, шлях обману, дезорієнтації, це спрямовування  діяльності людства в цілому і окремої особи в хибному напрямку. Ідеологічна війна не припиняється ніколи… Але, побачивши  справжню перспективу  подальшого панування матеріалізму, людство повинно (і може!) через зміну світогляду змінити свій напрямок діяльності і таким чином  не лише врятуватись, але й, вийшовши на вищий рівень свідомості, здійснити перехід (так званий квантовий) на вищий рівень розвитку, новий виток спіралі розвитку.

 Триває  процес, особливо це  яскраво  виражено в  сучасній Україні, зникнення  різних (в т. ч. й антиукраїнських, проросійських) міфів та ілюзій.

  Найголовніші уроки України:  все залежить від рівня й напрямку виховання, що, в свою чергу, залежить від  напрямку, рівня й глибини національного світогляду; вирішальна роль  національного світогляду, наявність справжньої переш за все духовної еліти та справжньої національної інтелігенції, панування матеріалізму, плотського закономірно веде до зростання потенціальної зради; перевиховання важче за виховання через потужну соціально-психологічну інерцію, що, в свою чергу, вимагає  потужної переваги  наступаючого світогляду. Для цієї ідеології-сучасного українського національного світогляду такою потужною перевагою є: історія справжня – досвід життя  етносу/народу/нації та сучасні наукові досягнення (нова парадигма, нова наука), потужний  наявний український потенціал.

  Нація –це  живий (енерго-інформаційний) організм, що живе в  енерго-інформаційному світі, що саме й  виявляється в Новій парадигмі. Все є живим енерго-інформаційним організмом.

  Здорова нація-це нація самодостатня, нація, що виконує своє природне призначення: виявляє й розвиває свою неповторну й самоцінну самобутність, тим самим збагачуючи світ. Як і кожна людина, яка лише через свою  етнічно-національну приналежність спроможна  виконати своє високе призначення, яке вона (переважна більшість)  чітко відчуває  особливо в молодому віці, що згодом «забивається» пануючим матеріалізмом.

  Справжня здорова нація –це нація сад, остатня, нація, яка має все своє і дивиться на світ лише своїми очима, має своє розуміння, свої визначення – терміни, свої стандарти, свої критерії і т.п.

  Це нація,  що має:  1 - свій духовний хребет – справжній, глибоко закорінений і спертий на весь досвід етносу/нації, підкріплений наукою; саме на ньому побудована  національна система виховання – система національної ідентифікації (ототожнення), що  надихає, підносить, виховує справжніх  захисників, творців, борців, консолідує  націю в силу, з якою змушені рахуватись всі оточуючі (саме  цим і небезпечний цей світогляд для всіх потенційних поневолювачів-загарбників і саме тому  вони  свої найбільші зусилля спрямовують саме  проти нього); хто себе з якою нацією ототожнює, той ту націю й захищає; 2 – свою справжню потужну наукову еліту та інтелігенцію -душу й розум нації – природних вихователів та провідників нації; 3 – потужний середній клас –соціальний хребет нації; 4 -  потужну структурованість на всебічні захист і розвиток нації.

  Як тут не згадати слова Й.Фіхте й перефразувати стосовно української нації «Будьте якнайбільше українцями і ви будете справжніми людьми»; Моя мама – Нація і Україна - для мене найкраща»; «все найкраще –для української нації».

  Найголовніші форми  боротьби за життя й розвиток:

1 – найпростіша/найнижча – боротьба економічна, боротьба за захист своїх економічних інтересів; вона добре зрозуміла всім і допомагає залученню й організації;

2 – більш складна/середня – боротьба політична – боротьба за владу, вплив на неї для захисту  і покращення  умов життя;

3 – найбільш складна – боротьба ідеологічна, світоглядна; вона ніколи не припиняється, бо з підкорення ідеологічного, починається підкорення політичне, владне/воєнне та економічне (пограбування).

  І саме  в Україні це має початися. Тобто Україна має започаткувати, відкинувши все, що так чи інакше заважає порятунку, ступити на  шлях нового рівня розвитку, розпочати нову епоху  руху людства. Як тут не згадати пророцтво Нострадамуса, що «там, де тече Борисфен і звучить співуча мова, там зникне рутина»…

  Отже, досвід життя (історія), сучасна наука (нова наука –це органічне поєднання  інтуїтивних знань (т. зв. метафізика і т.п.)), потужний потенціал української нації та наявність своєрідного стимулу –Московії - є  вагомою вирішальною підставою для  здійснення  пророцтва Нострадамуса.

  Дослідники доводять, що варто створити так звану критичну масу (15-20% населення) для   здійснення кардинальних змін в суспільстві…

  Час,  все розставляючи на свої місця, диктує, змушує… Росія є особливо для України й української нації  своєрідним «заградотрядом». Або,  створивши  сучасний справжній український світогляд (фактично український народ не мав свого справжнього  світогляду, своєї  еліти) на основі  досвіду життя, історії і  сучасних досягнень науки (хто може  сперечатися з вірою на основі  науки,  сучасна тенденція якої саме в посиленні через   подальший розвиток віри в творця та Його заповіді (що обґрунтовуються науково). До речі одна з праць (всі основні праці з нової парадигми є в мене власні) досить відомого сучасного вченого так і називається  «От Науки к Богу».  Природно, що саме такий світогляд може зконсолідувати  все розумне, порядне й активне…

  Таким чином, Україні призначене почати нову епоху,  чергову спіраль розвитку. «Через  терни  до зірок».

  Українській нації, отже, потрібно піднестися  інтелектуально і  духовно (це органічне поєднання в новому, квантовому, енерго-інформаційному світогляді) і почати перехід на новий, вищий, виток розвитку,  в нову епоху.

  Україна дійсно на межі, на грані світів…

 

«Не давай людині рибу, дай вудочку»…

«Остерігайтесь тих, хто  намагається посіяти  невіру у ваші власні сили. Це люди низькі й підлі».   -Марк Твен

Рівень держави оцінюється не  кількістю великих міст, не величиною зібраного врожаю, а духовно-моральним обличчям людини, яку виховала ця держава. – Р. Емерсон (і А. де  Сент-Екзюпері).

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 66 | Завантажень: 4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]