Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Олег Ткаченко, Михайло Чорнобородов. Новий державний лад: як не проміняти шило на мило
[ Викачати з сервера (79.5 Kb) ] 01.11.2020, 20:59

Втішаючись Незалежністю, українці не зчулися, як увійшли у третє тисячоліття аристократичною (а не демократичною) республікою[1], у якій владу було узурповано представниками однієї національної меншини: більше 70% депутатів Верховної Ради, більше 83% складу уряду є представниками однієї національності, чисельний склад якої не перевищує 0,2% від загальної чисельності народу України. Батьківщина тих представників – Ізраїль, тому до долі України їм глибоко байдуже. Україна для них – це просто територія, яку вони нещадно визискують. І чим гіршими є умови для мешкання населення у країні, тим легше його визискувати. Саме тому за чверть століття в Україні не було здійснено жодної реформи, яка б дозволила бідним стати заможними, а нас, фактично, перетворено на колонію.

Абсолютним досягненням цієї псевдоукраїнської влади стало те, що за якісь чверть століття чинний антиукраїнський колоніальний режим став цілковито незалежним від Українського народу! Нас позбавлено влади, внаслідок чого народ України цілковито усунено від процесу керування державою. Тому, відновлення влади українського народу на його Батьківщині є необхідною умовою наведення ладу в Україні. Але як цього домогтися?

В умовах, коли колоніальний режим знищив правову систему (незалежного судочинства не існує, цілковито ігноруються Конституція й закони України тощо), ми не можемо навести лад у державі законним шляхом виборів. Це міжнародні мафіозно-олігархічні клани та їхні посіпаки, що узурпували країну, наполегливо поширюють думку про те, що вибори є єдиним механізмом, здатним "очистити владу" від сьогоднішніх негідників, що лише нові політичні сили зможуть навести лад у державі. Але завтрашні обранці виявляються нічим не ліпшими за попередніх. І знову потрібні позачергові вибори… Єдиний спосіб розірвати це замкнене коло – зміна системи. Але не виборчої, а державної. Бо вибори в Україні – це законний спосіб призначення на виборну посаду потрібної для чинного антиукраїнського режиму людини.

Підвалини державного ладу визначаються чинною Конституцією. Саме вона і дозволяє весь цей безлад, що коїться у країні. Тому зміна державної системи обов’язково мусить супроводжуватись зміною конституційного ладу.

В умовах загального зубожіння населення, єдиним шляхом виходу з сьогоднішньої халепи є перехід до принципово нового державного ладу, який матиме на меті лише одне – збільшення заможності переважної більшості населення України. Майбутній державний лад мусить грунтуватись на принципово нових засадах, не залежно від уподобань ні якоїсь купки осіб, якими підмінюється думка усього народу (бо ніхто насправді не проводив жодних опитувань), ні якогось олігарха, за умови узгодження тексту нової Конституції з яким, його ручний президент впровадить її. Інакше ми проміняємо шило на мило.

Єдиним шляхом наведення ладу у країні ми бачимо у відновленні української влади, якої тут не було вже декілька століть. Саме української влади – ні російської, ні польської, ні німецької, ні угорської, ні будь-якої іншої. Ніхто за українців не побудує української влади, оскільки поляки будують польську владу з метою політично-економічного зміцнення Польщі, росіяни – російську для Росії, угорці – угорську для Угорщини тощо.

Відновлення української влади полягає у заміні чинного антиукраїнського колоніального режиму на такий спосіб організації суспільства, який би, нарешті, дозволив бідному стати заможним (як духовно, так і матеріально).

Головними задачами української влади є:

а) відновлення української нації, з якою відродиться усвідомлення відповідальності українців за долю їх Батьківщини;

б) захист суверенітету і територіальної цілісності країни, а також забезпечення невпинного політичного, економічного, наукового й культурного зміцнення кожного українця, українського народу й України в цілому;

в) українізація України – відновлення провідної ролі української нації в усіх без винятку питаннях розбудови Держави.

Відновлення української влади в Україні стане можливим, лише якщо вона спиратиметься на новий державний лад, який мусить грунтуватися на наступних принципах:

  1. Національна держава - це єдина політична форма, яка здатна відновити українську владу в Україні з метою забезпечення гармонійного розвитку як української нації, так й усіх національних меншин. Історія останніх десятків тисяч років свідчить: політично незалежні та економічно міцні державні утворення існували, доки українці власними силами й власним розумом господарювали у власній хаті.

Оскільки Україна є мононаціональною державою (українці становлять 77%), то в органах державної служби усі посади загальноукраїнського рівня мусять посідати винятково етнічні українці (і тоді нам не буде на кого кивати чи шукати винних). Водночас, ми визнаємо право національних меншин називати Україну їхньою Батьківщиною й не заперечуємо їхнього права на участь у державних справах. Тому решта посад в органах державної служби, а також посади у публічних організаціях загальнодержавного чи місцевого рівнів посідаються згідно етнічного складу населення (відповідно до останнього Всеукраїнського перепису). У місцях компактного мешкання представників національних меншин, їхні громади можуть створювати установи, на які не поширюється принцип розподілу посад за національною пропорцією.

Повернення до паспорту графи "національність" є невід’ємною частиною цього процесу.

  1. Україна є демократичною республікою з:

а) прямим виборчим правом;

б) прямою (не представницькою) формою здійснення народом владних повноважень;

в) президентською формою врядування.

Ми наголошуємо на необхідності повернення до класичної президентської моделі керування країною, відповідно до якої Президент (Гетьман) України очолює й самостійно визначає керівний склад виконавчої державної служби (уряду). Гетьман – підписує, а уряд – впроваджує в життя закони, розроблені Законодавчою колегією (групою фахівців, що працюють на сталій професійній основі). Прийом у члени колегії здійснюється самими членами колегії. Колегія підпорядковується лише ухвалам Віча всеукраїнського рівня.

Для переходу від представницької форми керування країною (зараз) до прямого здійснення народом владних повноважень шляхом забезпечення безпосередньої участі пересічного українця у державних справах, пропонується ліквідувати ради будь-яких рівнів (Верховну, обласну, міську, сільську) й, відповідно, їх депутатів. Оскільки реально депутати не здатні впливати ні на курс політичної партії, ні на формування стратегії розвитку, яку затверджує рада, ні, навіть, на чергу денну засідань ради, то сенсу утримувати таких людей – немає. У переважній більшості випадків, депутати не є фахівцями у будь-чому, тому вони не здатні розробляти закони, розв’язувати питання місцевого рівня (комунальні, зайнятість населення тощо), а утримувати велетенський штат радників й помічників – надто обтяжливо платникам податків. Єдине, на що депутати здатні – це розподіл депутатського фонду, виділеного їм з бюджетів того чи іншого рівнів. Але з нього вони можуть допомогти лише ліченим одиницям громадян. Отже, користі від існування депутатів – нуль. Враховуючи, що депутати місцевого рівня не отримують зарплатні за свою діяльність, але беруть участь у розподіленні бюджету, земель та іншої народної власності, вони є основним джерелом корупції. Тому депутати мусять бути ліквідовані. Нікому більше не можна ні доручати, ні надавати влади!

Замість когорти депутатів працює один державний службовець на виборній посаді (з виплатою зарплатні): війт села [голова сільради] або мікрорайону міста.

Війт є найнижчою ланкою державної служби. Для розв’язання питань районного чи міського рівнів війти збираються на раду відповідного рівня. Для розв’язання питань обласного рівня, ради війтів міст й районів обирають з поміж себе по одному представникові до обласної ради, а за необхідності – збираються повним складом.

  1. Відповідальність держави перед народом. Влада – це воля народу, яку мусить виконувати державна служба (команда фахівців з єдиним керівником на чолі). Державна служба вивчає народну волю (шляхом проведення опитувань, референдумів або аналізу громадських ініціатив чи звернень) і втілює її. Виконувати суспільну волю – то мати не лише дуже великі повноваження, але й дуже великий тягар відповідальності. А у нас лізуть царювати чи особисто збагачуватись, але не служити. Як же очистити державну службу від негідників? Адже сьогоднішня політична безвідповідальність гарантує безкарність нищення Держави!

В українській національній Державі, державною політикою є забезпечення суверенітету і територіальної цілісності країни, а також невпинного політичного, економічного, наукового й культурного зміцнення кожного громадянина, українського народу й України в цілому. Тому конституційним обов’язком уряду є забезпечення: а) щорічного зростання ВВП не менше, ніж на 3%; б) відсутність інфляції і зовнішніх товарно-грошових запозичень; в) щорічно, на освіту, охорону здоров’я й переоснащення армії виділяється не менше 3% ВВП (на кожну галузь). Не забезпечення урядом конституційно визначених норм в економічних показниках тягне позбавлення волі терміном на 10 років (Гетьмана, а також усіх причетних міністрів). У такий спосіб ми визначаємо мінімальні гарантії уряду перед народом і державою, висуваємо вимоги до фаховості кандидатів і визначаємо покарання за недосягнення взятих на себе зобов’язань. Це – фаховий фільтр, який не лише встановлює вимоги до фаховості кандидата на посаду Гетьмана чи міністра, а й попереджає про відповідальність майбутнього держслужбовця. Це – замінник сьогоднішніх виборчих бар’єрів у вигляді 2,4 млн. грв. застави за право бути обраним чи 5% голосів за право потрапити до Верховної Ради.

За підсумками щорічного звіту Гетьмана, всеукраїнське Віче (референдум прямої дії) щорічно оцінює його діяльність: залишити на посаді, переобрати чи притягнути до відповідальності.

Аналогічні вимоги висуваються до усіх виборних посад у державній службі. Громадяни України, що здійснюють державне керування на виборних посадах, а також призначені внаслідок конкурсного відбору на керівні посади органів державної влади, державних установ та закладів, перед їх обранням оприлюднюють програму їх діяльності на вибраному ними напрямку роботи з щорічним покроковим планом її впровадження. Щорічно вони звітують про виконання чергового етапу, за необхідності – оприлюднюють зкореговану програму на наступний рік. Громада щорічно оцінює наслідки їх діяльності: залишити на посаді, переобрати, притягнути. Не забезпечення посадовцем обіцяних у його програмі показників тягне позбавлення волі терміном на 10 років.

  1. Забезпечення прав і воль. Замість декларативного перелічування усіх можливих прав і воль громадянина та зобов’язань держави перед ним, а ним – перед державою, Конституція мусить містити норму "Усе, що не заборонено, – дозволено. Воля одного закінчується там, де починається воля іншого. Особливості здійснення обов’язків, прав і воль визначаються законами".
  2. Віче [громадські збори, вибори, референдум] – найвищий орган народовладдя в Україні. Віче обирає державну службу від найнижчої ланки (в особі війта села [голова сільради]) до найстаршої (в особі Гетьмана). Віче схвалює їх діяльність або позбавляє повноважень (щорічно), переглядає прийняті ними рішення (якщо це суперечить зацікавленням громади чи народу в цілому), виносить ухвали з нагальних питань, окрім прийняття законів та ведення окремої політики. Віче проводиться за участі членів усієї громади відповідного рівня, з обов’язковим забезпеченням можливості дистанційного (електронного) голосування. Питання на Віче мусить містити варіант "Проти усіх" (для 100% заміни учасників виборів). Ініціювати проведення Віче може десять відсотків членів громади або голова державної служби відповідного рівня.

Брати участь у Віче, обиратись на виборні, керівні посади до органів державної влади, державних установ та закладів можуть лише особи, що народилися на території України та від народження і до моменту обрання є лише громадянами України та безперервно мешкали на території України з виїздом за її межі не більше, ніж на 3 місяці протягом року.

  1. В Україні забезпечується правовий лад й верховенство права. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Усі народні судді обираються цивільними (а військові судді – військовослужбовцями) на підставі прямого виборчого права.

Одним з головних обов’язків держави є забезпечення швидкого й ефективного суду. Конституційною нормою є застосування до суддів, що неправомірно виносять вироки, тих же покарань, на які вони засудили невинну людину (засудив на 10 років – сам відсидь 10 років, позбавив майна на певну суму – сам зплати таку ж суму).

  1. Повернення України її єдиному власникові – народові – є єдиним шляхом визволення України з колоніальної неволі. Тому ми мусимо:
    1. Оголосити державною (загальнонародною) власністю природні ресурси (землю, водні ресурси, надра), усі енергоресурси, стратегічні підприємства, комунікаційні шляхи сполучень, транспорт й зв’язок. Державна (загальнонародна) власність не може відчужуватись.

Земля сільськогосподарського призначення не є товаром: вона лише здається в оренду. Держава щорічно здійснює перевірку стану родючості такої землі у кожного орендаря, висуває йому претензії щодо приведення її стану до належного, а також розриває стосунки з орендарем через недбайливе ставлення до неї, що тягне повне відшкодування завданих Державі збитків та позбавлення волі на 10 років.

    1. Націоналізувати стратегічні галузі, а також економічні об’єкти: а) закордонних (спів-) власників або не зареєстровані в Україні, оскільки метою їх власників є висмоктування українських національних ресурсів винятково на свою користь (тобто, за межі нашої економіки, на зміцнення Ізраїлю, РФ, США тощо); б) олігархів та тих, хто був "у владі" (президентів, членів урядів, депутатів усіх рівнів, держслужбовців тощо); в) шкідливі продукти виробництва яких потрапляють до навколишнього середовища; г) які були доведені до банкрутства чи санації; д) власники яких порушили бодай якусь частину приватизаційної угоди. Доля державної власності в економічних об’єктах колишньої народної власності, приватизованих мешканцями України, мусить становити 60%. Приватна власність економічних об’єктів, майно яких не відчужувалось у народу, - зберігається у повному обсязі.

Особи, безпосередньо причетні до доведення до банкрутств державних економічних об’єктів з метою їх приватизації або розграбування, мусять відшкодувати збитки державі.

    1. Наслідком господарської діяльності усіх економічних об’єктів мусить бути зміцнення національної економіки. За підсумками здійснення господарської діяльності усіх економічних об’єктів й усіма суб’єктами, сплачуються податки до центрального й місцевих бюджетів без винятків. Ухиляння від сплати або несплата податків тягне націоналізацію економічного об’єкта, повну конфіскацію майна суб’єкта господарювання, а також кримінальну відповідальність.

Державний контроль не лише за законністю прибутків, а й видатків кожної особи, а також максимальне обмеження використання готівки з метою переходу до електронних (безготівкових) розрахунків істотно оздоровлять економіку країни.

Держава гарантуватиме захист від рейдерських захоплень, штучних банкрутств тощо.

    1. З метою приборкання інфляції, вилучити валюту будь-якої країни з внутрішнього обігу в Україні (національна економіка мусить належати українському народові, а не приватним власникам резервної системи іншої країни). Залишити право здійснення операцій з іноземною валютою лише Національному банкові України (для обслуговування як фізичних, так і юридичних осіб).
    2. Оскільки метою діяльності банківської системи є обслуговування національної економіки та населення, то в Україні мусить бути скасоване фінансове поневолення: складний позиковий відсоток, лихварство тощо. Відсоткова ставка за кредитами для створення робочих місць мусить бути від’ємною (повертати треба менше, ніж позичав), для розв’язання першочергових побутових питань (квартира, меблі тощо) – нульовою, решта (окрім розкошів) – мінімальною.
  1. Зменшення розшаровування населення: відношення розмірів мінімальної й максимальної пенсій (у солідарній системі), а також – зарплатами в середині установи будь-якої форми власності не мусить перевищувати 4 рази. Розмір пенсії у солідарній системі мусить визначатися стажем роботи, а не роком виходу на пенсію.
  2. Безкоштовне медичне обслуговування (лікування, профілактика, обстеження) забезпечуватиметься Державою лише для осіб, які свідомо не вкорочують собі віку (не мають наркотичної, алкогольної, тютюнової, токсикологічної тощо залежностей). Переорієнтовування з лікувальної медицини на профілактичну, а також відновлення й розширення розгалуженої мережі лікувально-профілактичних закладів – це стратегія розвитку галузі.

Першим кроком у питанні оздоровлення нації (боротьба з алкоголізмом та тютюнопалінням) мусить стати націоналізація спиртового, лікеро-горілчаного, коньячного й пивного виробництв, вирощування тютюну й тютюнового виробництва та формування державної монополії у питаннях збуту їх продукції. Другим кроком мусить стати державна монополізація фармацевтичного виробництва та мережі збуту лікарських засобів. Третім – заборона на ввезення, вирощування (виробництво) та використання у складі кінцевої продукції ГМО, пальмової олії тощо. Четвертим – термінове відновлення вирубаних лісів, відновлення кількості й розмірів заповідників та рекреаційних зон, приведення у відповідність розмірів площ зелених територій загального користування (скверів, парків тощо) до кількості мешканців у населених пунктах. Покарання за порушення: націоналізація об’єкта господарювання, страта власника, директора й технолога.

Стратегія боротьби з інвалідністю – розвиток медицини пересаджування органів за рахунок: а) використання органів усіх загиблих, померлих чи страчених; б) створення галузі клонування людських органів, вирощування матеріалу із стовбурових клітин тощо; в) створення галузі електронного протезування. Профілактика інвалідності – це, перш за все, припинення забруднення природи.

  1. Подолання освітньої, культурної й суспільної деградації населення є головною умовою відродження української нації.
    1. Не примусова культурна українізація суспільства мусить здійснюватись шляхом: а) вилучення російської мови, суржику й іншомовних слів з обігу в усіх ЗМІ (друковані видання, телерадіоефіри тощо) будь-якої форми власності й культурних заходах (театр, кіно, концерти тощо); б) суцільної українізації навчально-виховного процесу у закладах будь-якої форми власності; в) скасування державних свят, пов’язаних з жидівською антиукраїнською християнською релігією (різдво, паска, трійця тощо), та відновлення державних свят української культурної традиції (Маланка, Колодій тощо).
    2. Подолання освітньої деградації населення можливе лише за виконання комплексу заходів: а) держава гарантує якісну безкоштовну освіту від дитячого садочка до ВНЗ (у том числі – в аспірантурі, інтернатурі, ад’юнктурі тощо); б) непридатні до навчання відраховуються з навчальних закладів будь-якого рівня; в) пріоритетними напрямками освіти є технічний, сільськогосподарський, біолого-медичний, економічний, педагогічний; г) якісне лабораторне оснащення навчального процесу; д) відродження технічної освіти й науки; е) скорочення мережі ВНЗ й припинення ганебної практики випуску людей з дипломами (неписьменних) замість фахівців (людей із знаннями й вміннями); ж) відновлення освітньої мережі у сільській місцевості; з) відродження промисловості.
  2. Подолання демографічної кризи можливе лише за виконання комплексу заходів: а) відновлення інституту родини як державної галузі; б) створення умов для підвищення народжуваності або здійснення усиновлення (за необхідності: надання житла, необхідних матеріально-технічних ресурсів тощо); в) уможливлення усиновлення неповними родинами; г) унеможливлення усиновлення українських сиріт іноземцями; д) відновлення мережі дитячих садочків й істотне її розширення та якісне оновлення; е) відновлення діяльності мережі палаців та будинків культури й спорту з метою охоплення нею, перш за все, дітей та підлітків; ж) створення загальнодержавного фонду сперми і яйцеклітин з метою надання безкоштовних послуг для подолання проблем бездітності та підвищення народжуваності.
  3. Боротьба із злочинністю. Відновлення смертної кари за особливо тяжкі злочини: державна зрада, казнокрадство, умисне позбавлення життя людини, скарбовидобування, поширення наркотиків. Цей перелік не є вичерпним.

З метою справжнього перетворення колоній та в’язниць на виправно-виховні заклади, у яких самі загратовані прагнуть позбутися злочинного способу ведення життя, третій судовий вирок (що залишився чинним після усіх апеляцій) замінюється смертною карою. Якщо сумарний термін ув’язнення за попередній судовий вирок і новий вирок перевищує 15 років, то такого засудженого теж страчують.

  1. Захист України. Для стримування агресії інших країн, Україна мусить відновити статус ядерної держави, а також відновити й невпинно розвивати ВПК, забезпечуючи замкнений цикл виробництва.

Кожний громадянин (після служби в армії й перебуванні у складі резервістської армії, а також за наявності родини) має право на вільне володіння й застосування вогнепальної зброї для захисту свого та інших людей життя, здоров'я, власності, конституційних прав і воль, Держави.

З метою забезпечення Соборності, в Україні: а) не може бути надано особливого статусу чи прав будь-якій її адміністративно-територіальній одиниці, громаді або групі осіб; б) мусить існувати єдине громадянство; в) не можуть діяти заклади, організації, секти, релігії антилюдяного чи антиукраїнського спрямування; г) мусить бути припинена діяльність релігійних організацій, центри яких знаходяться за кордоном.

  1. Україна ніколи не була імперією, тому український народ нічим не завинив перед населенням колишніх колоній тих чи інших європейських країн. Нашою відповіддю на європейські квоти з розселення їхніх проблем є негайне запровадження жорсткої міграційної політики та заборони на в’їзд до України біженців, переселенців, нелегальних мігрантів тощо.

 

 

Голова товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка,

Олег Ткаченко,

(098)-436-23-63, prosvita-zp@ukr.net

 

Голова запорізького осередку Конгресу громадських об’єднань,

доц., Михайло Чорнобородов,

(097)-285-36-96, (063)-788-00-12, (095)-670-93-08,CHORNOBM@ZNTU.EDU.UA

 

[1] Відповідно до ст. 5 Конституції, "Україна є республікою". Але республік, як відомо, є два типи: демократична (коли право голосу належить усім) й аристократична (коли право голосу належить певному колові осіб).

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 14 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]