Олег Гуменюк Пора усім нам змінюватися.

Якби сказати єгиптянину часів фараонів, що вони одного разу зникнуть, він очманів би. Як можна жити без фараонів? Хто забезпечуватиме порядок і справедливість?

Те саме можна сказати і про недалеко минулі часи, що царя або короля не буде. Народ перелякався б. Як можна жити без монарха, ставленика Бога на землі? Хто дасть сенс життю і убереже від хаосу?

У наш час науково-технічного прогресу мало чим змінилася психологія людей. Якщо сказати пересічному українцю, що можна прожити без Верховної ради, яка себе вже віджила і стала паразитичним органом, головне питання, яке виникає у нього, а хто буде творити закони?

Народ не ставить питання, а що вона зробила за цей час?

Що було найвпливовішим відкриттям, винаходом чи твором суспільного розвитку? Скільки і які  були прийняті закони, щоб це було загальнонародним святом для громадян?

 Ми запитали себе, хто володіє засобами виробництва у моїй країні?

Хто розпоряджається суспільними ресурсами, як своїми власними?

Що вона в основному експортує і імпортує? Який зв'язок між правлячими політиками та міжнародною банківською системою?

Хто створював в Україні систему правління під себе, усунувши народ від державотворчих процесів?

Верховна рада є творцем олігархічної економіки, олігархічного устрою і як політичний законодавчий орган є оплотом олігархії.

Справа у тому, що і близько немає ніяких зрушень у сторону реформування політичної системи управління суспільством. Лише під себе створюються блага на віки.

 Як довго можна миритися з усім цим народу?

Якщо  знання і свідомість людей зростають повільно, то політика і економіка  також змінюються повільно. Відсутній духовний пошук.

У чому ж тоді сенс життя для простих людей? Для їх більшості суттю життя є втілення запропонованого владою плану дій, а не духовний пошук, бо він веде до зазделегідь визначених цілей запропонованих керманичами.

Для влади духовність – небезпечна загроза. Влада усіма силами намагається стримувати духовний потяг шукачів правди і справедливості.

        З історичної точки зору духовний шлях у своїй більшості трагічний, бо це самостійний шлях придатний для індивідів, а не для усього суспільства.

        Лише зрозумівши домінуючу роль соціально-економічної системи, коли більшість людей сприйме це, можна спільними зусиллями змінити існуючу систему.

        Єдина вічна істина історії полягає у тому, що все змінюється.

Це повинні уяснити собі і народ, і влада.