Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Олег Гуменюк. Доля української землі – гаряча тема.
19.04.2021, 09:01

Олег Гуменюк. Доля української землі – гаряча тема.

Із усіх аграрних реформ, пережитих українським народом, мабуть, чи не найганебнішою виявилась нинішня, так звана земельна реформа, затіяна нинішніми керівниками держави Україна та задовго започаткована попередніми державними керманичами.

  Про їх користолюбство, нечесність і недобросовісність, яких підтримали окремі політики, науковці, правники, журналісти, а головне, олігархи, свідчить те, що затіваючи злочинну аферу перед українським народом, вони перекрутили суть існуючої на той час системи землекористування, начебто держава, в особі державних органів влади, була землевласником-монополістом. Через що і виникла потреба роздержавлення і приватизація землі.

   Земля, яка навічно закріплювалася за колгоспами, радгоспами, підприємствами і окремими громадянами, як присадибні ділянки, дачі, городи, була не державною і не безгоспною власністю, як ресурс виробництва, а їх законною власністю на право постійного користування,

без права продажу, дарування, застави, при вилученні земельної ренти у бюджет.

Що ж до держави, то вона володіла лише монополією на землю-капітал і доходом від неї – земельною рентою, яка йшла на соціальний розвиток місцевих громад та інші суспільні потреби. Тобто не на збагачення конкретних осіб.

  Адже вся суть земельної власності в умовах товарного виробництва зводилась до суті – володіння земельною рентою, річна сума якої вимірюється у залежності від умов і часу у десятка мільярдів гривень, з кожним роком ціна якої росте.

   Оскільки з часу проголошення незалежності України реформування було у застої, суспільство не визначилось щодо ролі земельної ренти у економічному житті країни, то це означало, що земельна реформа з часу її виникнення затівалася для того, щоб перетворити земельні ресурси у джерело накопичення приватного капіталу, через привласнення земельної ренти і спекуляції землею.

  Тому, продаючи землю, народ втрачає право на дохід від ренти, а продана земля стає неконтрольованою з боку держави, обєктом спекуляцій, тіньової економіки, шахрайства.

  Навязуючи громадськості надуману ідею – земля у приватну власність тим, хто її обробляє, приватизація на практиці показала все навпаки, земля віднімається у тих, хто її обробляє. Сьогодні, у сільському господарстві працює менше мільйона чоловік, тоді, як власників земельних паїв, що становить майже половину території України, до семи мільйонів.

  Біда настала вже тоді, коли через продаж, спадщину дарування земля дісталася не селянам виробничникам, а іногородцям власникам невиробничникам.

  Штучне перекручення суті статусу власності на землю спотворює поняття власності кожного громадянина України, у тому числі новонародженого теж,  на конституційне право на землю з її надрами, мати свою частку у суспільному фонді споживання та користування ним. Інакше кажучи, суспільна власність – це така власність, дохід від якої служить лише загальнонародним потребам.

  Політиками, засобами масової інформації змішується поняття приватного власника землі і приватного виробничника, господаря землі. У першому випадку мотивацією для привласнення землі служить бажання придбати до рук чужу власність – земельну ренту, через оренду, продаж ін., що служить на шкоду народу, суспільству. У другому випадку, земля служить лише обєктом господарювання.

Приватизація державних земель завжди приносила вигоду багатим і лишала решту суспільства прибутків і благ.

Це велика крадіжка – відбирати її у народу і віддавати багатим.

Земля, у вигляді земельних паїв, повинна викуплятись державою, одержавлюватись, щляхом проведення дійсної земельної реформи, виходячи із загальнонародних інтересів, створивши модель аграрної економіки, як це робиться у розвинених державах.

Повертаючи до вище викладеного, першим злочином по земельному питанню було, держава не мала ніякого права розпоряжатися та ліквідовувати  крупні колективні господарства, без згоди їх засновників – народу, які шляхом подачі заяв, внесення у колективну власність приватної землі, худоби, реманенту, ( хоча у багатьох випадках це здійснювалося насильницьким методом) засновували ці господарства.

  Другим, вже сьогоднішнім, злочином державного керівництва є незаконне узаконення спотвореної реформи, суттю якої є запровадження ринку продажу загальнонародної власності – землі, без згоди їх законного власника громадян України, що собою несе загрозу існування державності України, її народу.

 

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 26 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]