Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Огляд наслідків від введення дозволу на продаж землі
10.08.2011, 13:47

ПРАВОВИК (Горбачов Василь Васильович)

За доручення Президента України по всій країні проходять круглі столи по обговоренню проекту Закону України «Про ринок землі» № 9001-1 від 19.07.2011 р.. За результатами політико адміністративних заходів в пресу дається беззаперечне погодження, доцільність, вчасність, необхідність, мудрість і, взагалі, - абсолютний «Одобрямс».

Зрозуміло ж, такі заходи проводяться за командою зверху прихильним «партхозактивом» влади без участі широкої громадськості, неурядових організацій, об’єднань громадян. Хоча і в такому складі учасників круглих столів звучать різні точки зору. Політичні, емоційні, філософські, політичні.

 

Наше завдання об’єктивно розглянути та виявити (означити для перевірки небайдужими фермерами) загрози законопроекту спираючись виключно на текст документу. Законопроект «Про ринок земель» внесений на розгляд парламенту Урядом має № 9001 - 1 від 19.07.2011 р. доступний для ознайомлення на сайті Верховної Ради України W.W.W.PORTAL.RADA.GOV.UA

 

Для тих хто не має змоги і часу детально з ним ознайомитися коротко повідомимо його структуру. Законопроект складається з п’яти розділів, містить 49 статей, займає біля 60 сторінок.

Законопроект «визначає права та економічні засади організації та функціонування ринку землі, а також порядок проведення земельних торгів» тобто всіх земель. Для фермера особливо цікавим буде Розділ ІІ Обіг земель Гл. 3 Обіг земель с/г призначення Гл. 4 Консолідація земель с/г призначення та Розділ V частину ІІ Внесення змін до інших законів, який за обсягом займає одну третину тексту всього законопроекту.

Аби не коментувати кожне положення варто почати з головного - змін до Закону України «Про фермерське господарство». За для ясності  полегшення сприйняття наведемо порівняльну таблиці законопроекту

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України "Про ринок земель”

 

Зміст положення (норми) чинного законодавства

Зміст положення (норми) запропонованого

проекту акта

 

Закон України

"Про фермерське господарство”

Закон України

"Про фермерське господарство”

 

Стаття 13. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств

1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Стаття 13. Приватизація земельних ділянок

членами фермерських господарств

1.      Члени фермерського господарства

мають право на одержання безоплатно

у власність із земель державної і

комунальної власності земельних ділянок

у розмірі земельної частки (паю).

 

 

4. Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

4. Громадяни України, які до

введення в дію Закону України

"Про ринок земель отримали в постійне

користування або оренду земельні ділянки

 для ведення фермерського господарства,

мають переважне право на придбання (викуп)

земельних ділянок розміром до 100 гектарів

сільськогосподарських угідь, у тому числі

 до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою

 платежу до 5 років.

 

 

 

Порівнявши виділені слова можливо одразу усвідомити зміст запропонованих змін.  Щодо заміни цифр «01 січня 2002 р.» - дати набрання чинного Земельного кодексу, то вони не принципові, оскільки після набрання чинності ЗКУ (01.01.02 р.) в ньому вже не передбачалось надання фермерам землі в постійне користування.  І ніхто з 01.01.2002 року до цього часу і не отримував землі в постійне користування.

А заміна цифр «20 років» на «5 років» - принципова. Оскільки ця норма пропонує скоротити термін розстрочи купівлі землі фермером.

Установлене законом існуюче право, громадян, які ведуть фермерське господарство, пропонують обмежити – зменшити в чотири рази.

Проект закону розроблений і внесений Урядом – державою. Чорним на білому написано двічі – в тексті законопроекту розділ V п.ІІ п.п. 7) стор. 52 та в порівняльній таблиці до законопроекту. Описки, технічної помилки бути не може.

Як це для фермера?

Але спочатку необхідно проаналізувати відповідність запропонованих змін чинному законодавству.

Україна правова держава. Основним законом нашої держави є Конституція України, яка має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно – правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Не говорячи вже про її пряме порушення.

Відповідно статті 3 Конституції «права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Законом України «Про фермерське господарство» фермеру дано право розстрочки при купівлі землі на 20 років.  Конституція гарантує, що права (і свободи) і громадянина є не відчужуваними та непорушними. В тому числі право розстрочки в термін 20 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крім того згідно статті 22 Конституції України «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене виходить, що це положення законопроекту суперечить Основному закону держави, звужує зміст і обсяг прав фермера в чотири рази, що є недопустимим, противоправним, антиконституційним. А значить не може бути не тільки прийнятим, а взагалі вноситися на розгляд парламенту. Однак…

Таке буває в практиці парламентаризму: недовчений і свіжо обраний народний депутат із колишніх водіїв чи охоронців може таке витворити. Це якимось боком в наших умовах зрозуміло..

А коли з боку держави допускається порушення найвищого закону, то це політика спрямована на дискримінацію хлібороба.

Держава чітко і дотошно вимагає дотримання законів від фермерів особливо коли збирає податки і проводить перевірки, за недоплачені копійки, як ви пам’ятаєте, штрафує тисячами пені.

Чиновники існують на податки в тому числі і від фермерів і зобов’язані дотримуватись законів.

Чиновники мають створювати комфортні умови життя і роботи громадянам, а виходить – навпаки. Так відбувається за відсутності контролю за діями чиновників через байдужість, може лінощі, суспільства.

Момент впливу суспільства на владу відбувається під час виборів. А після виборів наддовірлива громада не контролює діяльність чиновників покладаючись на їх совість. І, як наслідок, маємо владу чиновників над суспільством.

В період між виборами найефективнішим є вплив суспільства на владу через громадські організації. Цей спосіб є найоптимальнішим по фінансовим, людським затратам, що надзвичайно важливо для фермерів, які не можуть кинути свою роботу і особисто добиватись дотримання своїх прав. До того ж це  одноосібно робити - не ефективно. А, маючи свою організацію, фермер сплачує внески в районну АФЗ і вимагає у голови забезпечення своїх прав через обласну, всеукраїнську організацію. А голова районної, обласної АФЗ відповідно вимагають конкретної роботи від вищестоящої організації по захисту прав фермерів. І, безумовно, контролюють використання коштів.

 За що платять державі податки? Що вона корисного робить? В нормальному суспільстві платять не за перебування в кабінетах, а за конкретну роботу, корисну для суспільства. Держава (чиновники) мають відробляти податки аби було видно за що вони сплачуються і куди йдуть ці гроші. А за що в такому випадку платити податки!? За те, що знищують самих платників!

Чи понесуть відповідальність автори подання законопроекту за свідоме внесення завідомо  неконституційних норм? Свідоме - тому, що не віриться в некомпетентність авторів підписантів подання. А якщо некомпетентне, то чи потрібні такого рівня чиновники?

Р.С. Під час недавнього прийняття в парламенті пенсійних законів, використовуючи цю ж ст. 22 Конституції,  чиновники і народні обранці захистили збереження вже існуючих VIP - пенсій в сотні тисяч гривень, посилаючись за неконституційність зменшення вже наданих державою прав.

Таким чином принципово не допустили порушення Конституції! Для свого інтересу.

Це – для себе. А то - для фермера. Подвійні стандарти.

Чи влаштовує це фермерів?

Про інші застереження законопроекту читайте в наступному номері.

 

Надсилайте, будь ласка, своє бачення запровадження ринку землі.

 

 

 

 

 

 

ПОЗИЦІЯ ФЕРМЕРІВ

 

Харківські фермери з побоюванням сприймають появу ринку землі - керівник фермерського господарства

"STATUS QUO", 05.08.2011, 13:58, Харьков.      

 

"Відволікання коштів фермерів на викуп землі загальмує розвиток аграрного сектора", - заявив журналістам 5 серпня на семінарі з проблем запровадження ринку земель в Україні, який проходить у Харкові, керівник фермерського господарства "Альфа" (обробляє 6 тис. га земель у Золочівському р- ні Харківської області) Віктор Белинський. За його словами, чиновники стверджують, що продаж сільгоспземель дасть імпульс до розвитку сільського господарства. "Я бачу, що фермерському господарству потрібно буде гроші направляти на те, щоб купити землю, а не на закупівлю добрив, не на засоби захисту рослин, не на підвищення родючості грунту. Я знаю настрій більшості власників паїв - вони відразу почнуть продавати землю. Вони не думають про дітей і правнуків, їм сьогодні потрібні гроші", - зазначив фермер.

 

Він також зазначив, що якщо уявити, що у фермерів знайшлися гроші і землю вони викупили, то це "призведе до небаченого стрибка інфляції". "Є думка, що земля в Україні коштуватиме 500-800 дол./га. Ця оцінка здається завищеною, наприклад, в Аргентині продаються землі по 300 дол./га. Але навіть щоб купити 1 тис.га землі за аргентинськими цінами, потрібно мати 300 тис.дол. Де я можу взяти таку суму?", - заявив В.Белинський.

 

З його слів, у багатьох фермерів є побоювання, що запровадження ринку земель призведе до революційних змін на селі. "І я не вважаю, що всі вони будуть обов'язково позитивними. Є настороженість орендарів, які зараз обробляють землю, щодо того, чи залишиться він орендарем. Хоча й передбачено в законі про оренду, що землі залишаються в оренді при зміні власника, але є побоювання, що після скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення буде новий закон, який збільшить права власників паїв. Ця настороженість призводить до того, що багато колег бояться вкладати кошти в розвиток підприємств. А особливо може постраждати тваринництво. Адже навколо ферми можуть викупити землі. І як далі вести її роботу? Потрібен особливий підхід до продажу земель біля ферм, щоб зберегти землі для кормовиробництва", - заявив В.Белинський.

 

Він також підкреслив, що ще одна небезпека, яка підстерігає фермерів - "шаховість" полів. "Шахова" ситуація - це тема, яку я піднімають уже п'ять років. Нам потрібно роз'яснити, що робити, якщо власник паю, який знаходиться посеред поля, не бажає здавати його в оренду. До таких паїв доводиться через усе поле прокладати дороги. В умовах продажу земель може з'явиться нечесний бізнес - викуп невеликих наділів у центрі полів і потім продаж їх у 10 разів дорожче звичайної ціни. Найімовірніше, таким атакам піддадуться провідні господарства. Потрібно передбачити, як захистити їх на законодавчому рівні", - зазначив В.Белинський.

 Довідка "SQ". "Альфа" обробляє 6 тис. га земель. Близько 2 тис.га засіяно пшеницею, близько 2 тис. га кукурудзою, вирощується соняшник, цукрові буряки. Є ферма на 300 корів, надої з яких складають у середньому близько 7 тис. л на рік.

 

 

 

 

 

Продаємо землю - продаємо Україну

 

На думку агроексперта Івана Томича: «Ситуація погіршилася щодо вихідних даних на введення ринку землі. Я вертаюся до парламентських слухань, які проводилися з питань земельної реформи у вересні 2005 року. Тоді постановою від 22 вересня було чітко ухвалено перелік законів, які необхідно ухвалити: закон «Про кадастр», закон «Про ринок земель», закон «Про державний іпотечний банк». А також 17 законів, які в комплексі давали відповідь на врегулювання земельних відносин».

 

Дотепер законодавча база не готова до зняття мораторію та впровадження ринку землі. Так само, як і населення.

 

За даними Інституту соціології НАН України, з 1994 року негативне ставлення до приватної власності на землю постійно зростало з 44 % до 53,1 % у 2008 році та 57,2 % у 2010 році. Число прихильників продажу землі з 38,5 % у 1994 році знизилося до 25,8 % у 2010 році. Воно й не дивно, у народу вже відібрали більшість корисних копалин, які приносять мільярдні статки їхнім власникам, які, в тому числі, встигли «прихватизувати» заводи, шахти та пароплави.

 

Влада сьогодні не зацікавлена у прозорості земельної реформи. За таких умов квапливе впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення може призвести лише до голодних бунтів (варіант Ефіопії), поглиблення соціальних конфліктів і остаточного вимирання села.

 

Здебільшого, продавати або не продавати землю - це питання національної безпеки та незалежності (економічної, соціальної). Це питання нашого з вами майбутнього. Приватизувати землю сьогодні - означає остаточно «прихватизувати» Україну, її останнє багатство, яке повинне забезпечувати добробут народу, а не «обраним». Ринок сільськогосподарських земель - небезпечний, необов'язковий і шкідливий на даному етапі розвитку України.

 

Земля - це не «Криворіжсталь», яку продали раз і назавжди. Земля для України - як нафта для Азербайджану, Об'єднаних Арабських Еміратів або Брунею.

 

Відомий український біолог і фізіолог Віталій Межжерин раніше висловив гарну думку: «Земля, як і природа, повинна належати всім, а життя забезпечувати кожному. І не тільки людині. Є простий економічний механізм, який дозволяє вирішити цю проблему і покінчити з постійними війнами, які супроводжують цивілізації. Земля передається в користування, і за це стягується плата. Плата надходить у земельні (народні) банки - на рахунки громадян. Майже так, як від продажу нафти в багатьох країнах Близького Сходу. Щоправда, там нафту продають назавжди, а земля залишається навіки в народу».

 

На жаль, влада не розуміє, що треба торгувати не землею (як би цього не хотілося), а лише тим, що вирощено на ній.

 

Оренда - нормальний ринковий механізм у системі земельних відносин, який уже багато років доводить свою ефективність у країнах Західної Європи. Чому би не базувати ринок саме на цій основі?

 

Звісно ж, йдеться не про «український» варіант оренди - здирщину, яку нав'язали селянам, за якої майже все привласнює орендар, виснажуючи землю й виплачуючи орендодавцеві символічну плату. Потрібно встановити гідну орендну плату за землю й належний контроль над сівозмінами, здешевити фінансові ресурси для сільгосппідприємств (надати дешеві кредити). Саме цього не було зроблено на перших етапах агрореформи, коли відбулося роздержавлення земельної власності та формування приватної власності через паювання земельних ділянок. Тоді фактично було покладено початок знищенню села.

 

Що буде із селом після впровадження ринку землі? Найкраще на це питання, як на мене, відповів відомий дослідник українського Голодомору Джеймс Мейс: «Давати людям без грошей і влади сумнівне право продавати свою землю тим, хто має й те, й інше, без надання якомога більшої підтримки тим, хто намагається спробувати свої сили у приватному землегосподарстві незалежно від клептократів, якими є голови колишніх колгоспів і які продовжують диктувати свої правила в більшості сіл, є неправильним. Однією з відносних переваг України в цьому світі є її родюча земля. Нехай цю землю обробляють ті, хто робив це з діда-прадіда, і ця країна нагодує багатьох у цьому світі в інтересах усіх, хто тут живе. Нехай ті, хто зробив собі кар'єру, експлуатуючи хліборобів, поїдуть у Туреччину або куди-небудь ще і продають себе за стільки, скільки вони коштують».

 

Питання продажу землі - це питання стратегічного бачення розвитку країни як провідної агродержави. 7% світових запасів чорноземів у період глобальної продовольчої кризи здатні нагодувати від 150 до 300 млн. чоловік.

 

На шляху до неоколоніалізму та панщинної системи господарювання

 

Може скластися ситуація, коли українці голодуватимуть, маючи найродючіші чорноземи. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів у відповідності зі сталінською версією соціальної справедливості, залишилися ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення з землі, яка годувала їх та їхніх прадідів. Невже автор цих рядків є єдиним в Україні, хто готовий здіймати галас з цього приводу?», - запитує Дж. Мейс у статті «Трагедія, яка назріває».

 

Справжня війна за їжу у світі тільки попереду. За даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року - вже на цілих 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети в середині XXI століття досягне 9,5 млрд. людей. Відзначимо, що навіть за сьогоднішніх 6,5 млрд. тиск на природу шалений, не вистачає землі, води...

 

Відомий журналіст Джон Відал із британської газети The Guardian пише у статті «Страхи за найбідніші країни у світі, тому що багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» («Fears for the world's poor countries as the rich grab land to grow food»): «Захоплення сільськогосподарських земель у найбідніших країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є прискореним і набуває загрозливих масштабів, із площею у половину площі європейських сільськогосподарських земель». Таке захоплення земель автор називає «неоколоніалізмом».

 

От лише деякі приклади захоплення земель: 500 000 га в Танзанії придбані Саудівською Аравією, Індія позичила гроші 80 компаніям для покупки 350 000 га в Африці. Інші країни теж прикупили собі землі. І це стосується придбань не тільки у країнах з родючими землями, таких як Бразилія, Україна, але й у Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі й Замбії. Стаття містить карту, на якій зображені кілька бідних країн (серед яких і Україна), з описом, хто в кого купує землю.

 

Ціна на землю далі тільки зростатиме. Деякі з найбільших світових компаній із виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин сьогодні активно інвестують у землю. 2009 року, відповідно до оцінок американського аналітичного центру - Міжнародного інституту з досліджень харчової політики, від 20 до 30 млрд. доларів було витрачено багатими державами на покупку землі у країнах, які розвиваються.

 

В Україні вже давно створені латифундії з іноземними капіталом. За даними Асоціації фермерів і приватних власників, більше 10 млн. га (або ¼ с/г землі України) перебуває в оренді 100 компаній з іноземним капіталом. З огляду на високий рівень корупції, впровадження ринку землі допоможе їм за безцінь зафіксувати право власності на орендовану землю.

 

При цьому найцікавіше питання - якою буде роль і місце селянина, який залишиться без землі. Варіантів розвитку подій не багато. Український селянин, швидше за все, стане кріпаком на землі, яка належатиме невеликій групі іноземних ТНК і наближених до влади «українських» олігархів, які постійно мешкають у Швейцарії або Монако.

 

От лише один приклад з історії: «XIX в... Галичина була «хлібною коморою» для Австрії та Німеччини. Вона експортувала велику кількість хліба з поміщицьких маєтків, що приносило чималу вигоду. Разом з тим, сільське населення періодично голодувало. І головна причина цього голодування була в тому, що 43% орної землі належало польським та іншим панам-поміщикам, яких налічувалося більше 50 тис., тоді як на майже 2 млн. 700 тис. селян доводилося 57% орної землі».

 

Саме це нас, здається, чекає в найближчому майбутньому. 

 

Автор: Ганна Гопко

Джерело: http://fraza.ua

26 квітня 2011

        

                  

Комментарів (1)     додати коментар

Гость | 30.04.2011 21:16

 відповісти

Не для того наши отцы и деды проливали кровь, чтобы иностранцы скупили нашу землю за крашенную бумагу.

 

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 718 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]