Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

О. Томасєвич. З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я проти адміністративного позову Управління ПФ
13.05.2011, 00:43

До Черкаського окружного

адміністративного суду

-------------------------------------------

бульвар  Шевченка,  245,

м.  Черкаси,  18002

 

                                          Відповідача :  фізична особа - підприємець

Онопрієнко Віктор Іванович

вул. шевченка, 4, с. Хлистунівка

Городищенського району,

Черкаська обл..,  19533

 

                                      У справі № 2а/2370/703/2011 ( суддя Гриньковська Н.Ю. )

 

З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я

проти адміністративного позову

 

            В провадженні Черкаського окружного адміністративного суду знаходиться вказана вище адміністративна справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області до мене про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків  в сумі 1732 грн. 80 коп.

            Із адміністративним позовом позивача незгодна повністю. Вважаю його незаконним та безпідставним, який підлягає відмові в задоволенні позовних вимог із підстав незаконного вимагання сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, та звернення до суду про стягнення з мене страхових внесків до Пенсійного фонду,  оскільки управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області не наділено законом права на самостійне звернення до суду про стягнення страхових внесків з фізичних осіб-підприємців.

            Так як відповідно п. 1.1. Положення про управління ПФУ у районах, містах.. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730 передбачено, що управління ПФУ в Городищенському районі, є органом Фонду.          

            Також цим Положенням пунктом 2.3. визначений вичерпний перелік його прав, зокрема п.п. 4 визначено звернення управління до господарського суду щодо справ про банкрутство платника страхових внесків і все.

            Повноважень щодо самостійного звернення до адміністративного окружного суду про стягнення страхових внесків в управління немає. 

            Також позивач неможе звернутися до окружного адміністративного суду із позовом про стягнення страхових внесків, оскільки такі вимоги регулюються іншим законодавством.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України Затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, п. 1. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати.

         Згідно статті 6 Конституції України, Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

     Органи законодавчої,  виконавчої та судової влади  здійснюють свої   повноваження  у  встановлених  Конституцією  межах  і відповідно до законів  України.

        Статтею 75 Основного закону, Єдиним органом  законодавчої  влади  в  Україні  є парламент - Верховна Рада України.

        Відповідно статті  113  вказаного закону,  Кабінет  Міністрів  України  є  центральним органом у системі  органів  виконавчої  влади.

       Стаття 118 КУ визначено, виконавчу владу  в  областях  і  районах,  містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. 

            Таким чином, позивач  управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, тобто не являється суб’єктом владних повноважень в понятті визначеному КАС України.

            Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України передбачено, що Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справі, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган,….

            Згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що  Пенсійний фонд є органом,  який  здійснює  керівництво  та управління  солідарною  системою,  провадить  збір,  акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для   її   виплати,   забезпечує  своєчасне  і  в  повному  обсязі фінансування  та  виплату  пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль   за  цільовим  використанням  коштів  Пенсійного  фонду, вирішує питання,  пов'язані з веденням  обліку  пенсійних  активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

     Пенсійний фонд  є  самоврядною  неприбутковою  організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту,  який затверджується його правлінням.

     Пенсійний фонд   набуває   статусу   юридичної  особи  з  дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому  органі  виконавчої влади.

            Отже, Позивач не є органом державної влади, тому дана справа не може розглядатися в Черкаському окружному адміністративному суді, як то передбачено вказаним законом.

            За таких обставин, адміністративний позов підлягає відмові в задоволенні позовних вимог, який непідлягає розгляду в цьому суді.

            Посилання позивача у своєму позові на те, що відносини сторін врегульовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування », є помилковими, оскільки правовідносини між мною і іншими організаціями врегульовано Указом Президента № 727-98, Законом України «Про підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063, «Про систему оподаткування », згідно яких я не є платником страхових внесків і не входю до системи загальнообов’язкового пенсійного страхування, тому Закон на який посилається позивач, не поширює свою дію на мене щодо сплати страхових внесків, оскільки за мене це здійснює Державне казначейство.

            Крім того,      частиною першою ст.18 Закону  України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування"  ( 1058-03  ) передбачено,  що  розмір  страхових  внесків,  у тому числі розмір частини  внесків,  що  спрямовуються  до  Накопичувального  фонду, встановлює  Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з  того,  що  вони  повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття  адміністративних  витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування.       

     Проте  ці  положення  не  можуть  бути  застосовані  до спірних правовідносин у  зв'язку  з  тим,  що  Верховна  Рада  України  не встановила  розміру страхових внесків,  як це передбачено частиною першою ст.  18 Закону України  "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування".

     За таких обставин до спірних даних правовідносин слід  застосовувати  п.  1 ч. 8   розділу  XV  "Прикінцеві  положення"  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  (1058-03), яким встановлено,  що до набрання чинності законом про спрямування частини  страхових  внесків  до  Накопичувального  фонду  страхові внески,  що  перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків,  що перераховуються особами,  зазначеними в пунктах 3 і 4 статті  11  та у статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування", а  також   страхових   внесків, сплачуваних  за  осіб,  зазначених у пунктах 8,  13,  14 статті 11 Закону  України   "Про   загальнообов'язкове державне   пенсійне страхування"),   сплачуються  страхувальниками  та  застрахованими особами на умовах і в порядку,  визначених  Законом  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та в розмірах, передбачених Законом України "Про  збір  на  обов'язкове  державне пенсійне   страхування"   для   відповідних   платників  збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування.

     Отже, п. 1 ч. 8  розділу  XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування"      (1058-03)  встановлює  розмір  страхових  внесків лише для тих страхувальників,  які є платниками збору на  обов'язкове  державне пенсійне    страхування,   та   не   встановлює   його   для   тих страхувальників, які не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто я, відповідно до Указу Президента № 727-98 "Про спрощену систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів малого підприємництва".

     Однак Закон   України   "Про   загальнообов'язкове   державне пенсійне страхування" (1058-03) не визначає  кола  осіб,  які  є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,  та не змінює порядку їх  визначення.  Тому  визначення  осіб,  які  є платниками  збору  на  обов'язкове  державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі  положень  Закону  України  "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"(400-97,400-1997  ) з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (№ 2063-00)  та  Указу  Президента  України "Про спрощену систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів малого підприємництва" (№ 727-98).

     Встановлено, що я є платником   фіксованого   податку,    тобто    суб'єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування.

     Як зазначено у ст.  11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (№ 2063-00), спрощена система оподаткування передбачає  заміну  сплати  встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою  фіксованого  податку.  Законом України "Про  систему  оподаткування" (№ 1251-91)  збір   на обов'язкове    державне    пенсійне   страхування   віднесено   до загальнодержавних податків  і   зборів   (обов'язкових   платежів) (п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

     Відповідно до п. 6 Указу  Президента  України  "Про  спрощену систему   оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів  малого підприємництва" (№ 727-98) суб'єкт  малого  підприємництва,  який сплачує  фіксований  податок,  не  є  платником  збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування,  що відповідає наведеним положенням ст. 11   Закону    України    "Про   державну   підтримку   малого підприємництва" (№ 2063-00).

     Отже, я не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для  мене  замінено  сплатою  фіксованого податку  ( ст.  11  Закону  України  "Про державну підтримку малого підприємництва" (№ 2063-00),  п.  6 Указу Президента України  "Про спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та  звітності суб'єктів малого підприємництва" ( № 727-98).

     Відповідно до  п. 15   глави   XV   Закону    України    "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування" ( № 1058-03) до приведення законодавства України у відповідність  із  цим  Законом закони  України  та  інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,  що не  суперечить  цьому  Закону.  Але  Указ  Президента України  "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб'єктів     малого    підприємництва"    ( № 727-98 )    не    є нормативно-правовим актом,  який регулює питання сплати  страхових внесків,  зокрема, він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх  сплати.  З  іншого  боку, Закон   України   "Про   загальнообов'язкове   державне   пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом,  що  регулює  порядок визначення  осіб,  які  є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне  страхування,  а  також  цей  Закон  не  регулює  питання застосування спрощеної системи оподаткування.

     Отже, Указ  Президента  України  "Про  спрощену  систему оподаткування, обліку  та  звітності    суб'єктів   малого підприємництва" ( № 727-98) не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове    державне     пенсійне     страхування"  ( №1058-03) та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

     Таким чином, я не є платником  збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне страхування,  а  тому  я додатково не повинна сплачувати страхові внески у розмірах,  передбачених Законом України "Про збір  на  обов'язкове державне  пенсійне  страхування"  (№ 400-97)  для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

            Частина 3 ст. 106 Закону № 1058 – ІV передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

            Відповідно до частини другої статті 15 та пункту 8 Прикінцевих положень Закону  ( 1058-03)  фізичні особи – СПД, спрощенці, визначені платниками страхових внесків у фіксованому розмірі.

            На сьогодні розмір такого фіксованого страхового внеску законодавчо не встановлено, тому я сплачую внески до ПФУ згідно з нормами Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», тобто з оплаченного мною фіксованого податку відраховувалося до ПФУ.

            Незаконність та неправильність обчислення суми донарахування в розмірі 173 грн.80 коп. підтверджується нормами Закону, які вказані вище, а саме : 

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (№ 746/99), ст..11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (№ 2063-ІІІ), 18, прикінцеві положенні п. 8, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), ст..14 п. 17 Закону України «Про систему оподаткування» ( № 1251-12), ст..1 п.1, ст.. 4 п.1, Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (№ 400/97), Постанови Верховної ради України (№ 1700-15  2004 р.),  ст..1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості…» від 16 березня 2006 р. № 3583–І V.

Справа в тому, що стягнення пенсійного збору повинне відбуватися за спеціальною процедурою, передбаченою Законом № 2181. Вона полягає в такому.

Згідно з пп.. 2.3.1 Закону № 2181 органами стягнення є виключно податкові органи, а також держвиконавці. Ну а саме стягнення активів податкового боржника відбувається за рішенням суду.

Таким чином, звернутися до суду з відповідним позовом у даному випадку мають право лише податківці. Більше того, компетенція Пенсійного фонду закінчується тоді, коли він надсилає податкові повідомлення. Про це свідчить пп.. 6.2.1 Закону № 2181 : Пенсійний фонд надсилає відповідне подання податковому органу, який бере на себе всю подальшу процедуру стягнення, у тому числі й судову.

Саме тому у Пенсійного фонду немає законних підстав безпосередньо звертатися до судових інстанцій, щоб стягнути борг за пенсійним збором.

Крім того, відповідно до пп.4 п.8 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що:

«4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок… на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе...

При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Отже, вимагаючи від мене у обов’язковому порядку сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплата яких здійснюється у добровільному порядку і які є цільовими загальнообов'язковими платежами до цільового страхового фонду та не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу та на які не поширюється податкове законодавство, не тільки ЗАБОРОНЕНО ст.19 ГК України та ст.41 Конституції України, а ще й є злочином, який носить ознаки складу злочину, передбаченого численними статтями Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, підставі ст.ст. 49, 51, 156 КАС України, - 

 

П Р О Ш У:

 

            Прийняти дане заперечення до розгляду по суті із первісним позовом та приєднати до матеріалів справи.

            Відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю та закрити провадження у даній справі.   

 

 

            01 березня 2011 р.                                            Онопрієнко В.І. 

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 798 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]