Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Микола Нікітюк. Право славлю
22.10.2011, 22:06

Право славлю

 

Історично традиційною віра словян була православна.

 

Право славлю – зміст існування людини. Перше право, яке дав Бог (Творець) людині – було право на життя. Це вже потім людина отримала право мати державу, націю.

 

           ПРАВО на життя людини – найвище ПРАВО, воно стоїть над державами, націями, партіями. Людина, яка цінувала і славила найвище ПРАВО дане ВСЕВИШНІМ,  не  могла підняти руку на життя іншої людини.

 

           І тільки в виняткових обставинах захисту свого життя слов'янин міг вчинити замах на найвище ПРАВО іншої людини.

 

            Віра – християнська вже не проповідує найвищою цінністю дане богом людині ПРАВО на життя, бо вона  проповідує поклонятися не  ПРАВУ людини, а самій людині - месії в особі «сина божого Христа», а своєю практикою проповідує  культ  самонасилля (оскоплення  і  само оскоплення)  людини над собою:

            от  Матфея, гл. 19 стих 12, -

«…Ибо есть скопцы, которые из чрева матернего родились так;

и есть скопцы, которые оскоплены от людей; и есть скопцы,

которые сделали сами себя скопцами для Царства Небесного….»

 

           Людина почуває себе неповноцінною, бо є в вічному гріху від народження, і вічно повинна десь шукати спасіння, захисту.                Проповідується вічний гріх людини від народження, пошук людиною спасителя, месії, поводиря.

 

Людина, якій  дав  ВСЕВИШНІЙ  ПРАВО  на життя, не може бути грішною, бо ПРАВО на життя – це найцінніший дар ТВОРЦЯ людині і він ніколи не міг би дарувати  найвищу  цінність  тому, хто є грішним  перед  ним.

 

Результатом тисячолітнього існування християнства стало втрата людиною віри в себе, відірваність її від ПРИРОДИ, невпевненість в своїх силах.

Ми можемо сьогодні спостерігати, як тисячі християн намагаються перед Пасхою попасти до церкви, прийняти причастя, посповідатися. Але тільки одиниці, перш ніж піти до церкви вважають за потрібне взяти в руки інструмент і допомогти  ПРИРОДІ  очиститись від бруду накопиченого за зиму людиною на землі.

 

 

 

 

 

 

Найцінніший дарунок  ТВОРЦЯ  для людини – ЗЕМЛЯ  І  ПРИРОДА - вже не є культом для людини.

 

Ми спостерігаємо її байдуже відношення до ПРИРОДИ, а творіння ВСЕВИШНЬОГО - ЗЕМЛЯ стала предметом гендлю і вічної боротьби поміж собі подібними з посяганням на найвище  ПРАВО  людини – ПРАВО  на життя.

 

Це мабуть і привело до того, що ПРАВО людини не є культом в державі. Відношення до ПРАВА влади і простих громадян скептичне. ПРАВО не є вищою цінністю.

 

На цьому тлі ми найбільше довіряємо різним популістам, які  тисячами приходять до влади, щоб в черговий раз нас обікрасти та обманути.

 

В цьому велика трагедія слов'янських народів, підстава вважати про ознаки занепаду держави і нації,  що ми зараз і спостерігаємо.

 

В останнє століття з приходом до влади антихристиянської  комуністичної ідеології , ми спостерігали зневагу до основного ПРАВА людини – ПРАВА на життя.

 

Комуністична ідеологія проголосила Кодекс будівельника комунізму, який фактично повторював християнські заповіді, але ні  християнство, ні комуністи не жили і не живуть по своїм заповідям.

 

Після замаху Каплан на Леніна в державі прокотився червоний терор під час якого було знищено 1 700 000 фахівців ПРАВА, які несли досвід презумції  невинності людини.

 

В царській Росії ПРАВО на життя людини цінувалося набагато вище ніж в радянській  Росії. Там судами виносилося до 30% виправдальних вироків, а в радянській  Росії  керувалися правом революційної доцільності при позбавлені ПРАВА на життя.

 

А потім теорією Вишинського, що зізнання підозрюємого є доказом його вини і підставою для позбавлення людини ПРАВА на життя.

 

На превеликий жаль цим  правилом керуються державні правозахисні структури, суди і сьогодні, що є повним антиподом  ПРАВУ проголошеному в Конституції держави.

 

 

 

 

 

ПРАВА людини – це найвища цінність в державі, це найвищий патріотизм, це найвищий націоналізм, це національна ідея, це засіб відродження держави і нації.

 

 

Будемо знати свої ПРАВА і будемо вміти при потребі їх захистити -  ми будемо гідними слов'янами, патріотами, націоналістами, громадянами, українцями.

 

Не буде цього, то наша доля буде подібна долі овечок, яких будуть стригти, а при потребі перетворювати на шашлик.

 

Національна конституційна асамблея (збори). Ми маємо це зробити.

                                     

Сьогодні в суспільстві є недовіра до партій. Навіть до парії БЮТ, яка в свій час мала найвищий рейтинг.

 

На Волині, де є чотири Народні депутати від БЮТ, більшість депутатів обласної і місцевих рад.

 

Ця політична сила керує і парламентським Комітетом з законності діяльності правоохоронних структур.

 

Вони не могли забезпечити законність в діяльності правоохоронних структур області. Прокурор області, який є антиподом до законності і якого вони критикували на виборах, знищував їх авторитет.

 

По справі  незаконно засудженої молодої українки  А. Воробей  мені, як депутату міської ради, прийшлося 7 разів звернутися до поважного комітету Верховної ради, який очолює  юрист - бютівець В.Швець.

 

Цей юрист так і не побачив в який бруд був втоптаний Закон України при вирішенні долі цієї молодої українки.

 

            А сьогодні я дізнаюся, що цей поважний пан працює над змінами до Конституції України і запитую в себе: чи дійсно ми – народ України такий дурний, що довіряємо цей важливий документ приймати і змінювати політикам - тим, кого суспільство наймає на службу для впорядкування свого життя, забезпечення добробуту і безпеки??

 

             Сама велика трагедія сучасної України – політична проституція.

             

 

 

 

 

 

 

Олігархи за погодженням з політиками нас оббирають. Потім купляють політиків, політичні партії. Політичні партії на виборах купляють нас, ЗМІ  оптом і в роздріб за оптовими та індивідуальними тарифами. Політики, яких ми обираємо, надають преференції своїм олігархам. Коло замкнулося.

 

Носієм влади є народ. Політики в дебатах, в якості останнього аргументу  застерігають один одного: ось дограємося, прийде народ під наші вікна.

 

Так, прийде. Вони це розуміють. Як прийде? З вилами, косами, ломами чи з піснями «Разом нас багато і нас не подолати»?

 

Події так званої «помаранчевої» революції доказали неефективність останнього варіанту, бо на зміну одним політикам, приходять подібні з таким же антинародним нутром, нещирим серцем, відсутністю совісті і моралі.

 

Чи залишається тільки перший варіант приходу господаря до свого слуги: з ломом, нагайкою, вилами, косами ??

 

Мабуть ні.

 

Іноді лунає ідея Національної конституційної асамблеї. Мабуть це був би правильний вихід в нинішній ситуації, національна ідея, яка згуртувала б патріотів і на сході, і на заході, і на півдні, і на півночі.

 

Конституцію прийме народ. Вона могла б передбачати:

 

 1. Державний устрій.

 2. Права людини,

 3. Шлях розвитку суспільства,

 4. Обов’язки та відповідальність влади, яку наймає народ на службу.

 

Все інше повинно бути визначено законами бо ні один господар не повинен  ПРАВА свого слуги ставити вище своїх ПРАВ. А сьогодні, якраз так і є. Наші слуги б’ються за свої права, намагаються записати це до Конституції і забувають та нехтують ПРАВАМИ свого господаря.

 

Це веде до деградації суспільства, що ми сьогодні в Україні і  спостерігаємо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В цьому випадку політикам лізти до Конституції буде зась. Хочеш йти до влади, то виконуй те, що тобі прописано, а не хочеш виконувати свої обов’язки, то неси відповідальність.

 

Навіть Президент. Сьогодні Кравчук,  Кучма, Ющенко, Янукович у нас - священна корова.

 

Простий українець, який ще не спився і не деградував,  підніметься в своїх очах, як творець Конституції.

 

Цю справу можна було б довірити очолити Б.Олійнику, який очолює Громадський форум. Серед тих, кому довіримо цю справу, не місце тим, хто лежав, стояв на колінах. Там повинні бути дійсно Великі українці.

 

Можливо, це дозволить нам вичавити з себе страх раба, встати з колін, підняти та вберегти Україну?

 

І нам потрібно допомогти народу зробити цю справу. Закликати до роботи всі сили, які говорять про свою службу народу України, підняти громадські організації, інтелігенцію. Ця робота може нас об’єднати, показати народу те, що його інтереси ми готові поставити вище своїх амбіцій і уподобань. Це можна зробити на тлі об’єднання патріотів України навколо ідеї верховенства ПРАВА.

 

Право славлю – це наша ідея, віра, засіб для возвеличення України і українця. Віра в месію, пастиря – шлях системної кризи в суспільстві,  шлях  в  фізичне і духовне рабство.

 

Верховенство ПРАВА, гідне життя в Україні – найвищий націоналізм, патріотизм українця.

 

 

Депутат Луцької міської ради,

заступник голови Волинської правозахисної  групи

Микола Нікітюк

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 759 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]