Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Наши файлы

Михайло Чорнобородов Українізація України, або Основа ідеології заможного українця
[ Викачати з сервера (81.5 Kb) ] 13.08.2020, 21:08

Михайло Чорнобородов Українізація України,

або Основа ідеології заможного українця

 

Українські території завжди були ласим шматком для навколишніх імперій. Але, загарбавши ці землі, поневолювачі водночас отримували нову потужну проблему – українців, які не хотіли миритися із долею бидла і прагнули самостійно панувати у своїй хаті. Тому імперські режими масово винищували й депортовували українців, заселяючи звільнені землі безпроблемною біомасою із складу інших національностей, спотворювали історію України й плюндрували її культуру. За 1000 років справу було зроблено: асиміляція й політика меншовартості на тлі геноциду та різноманітних каральних заходів призвели до того, що на землях своїх пращурів українці потрапили до Червоної книги. Втікаючи від переслідувань, депортацій, таборів й голодоморів, меншій частині вдалося виїхати, й так заснувалися діаспори.

Перебуваючи на чужині, українці прагнули повернутися на Батьківщину. Але, із зрозумілих причин, шлях назад завжди пролягав через національно-визвольну боротьбу з чинним окупаційним режимом. Тому за будь-якої слушної нагоди українці гуртувалися у військово-політичні організації з метою визволення України з "в’язниці народів".

Але саме ті, хто прагнув Незалежності і боровся за неї (націоналісти, дисиденти тощо), знищили ідею Незалежності: у найвідповідальнішу годину вони виявились не здатними об’єднатися й висунути єдиного кандидата на виборах 1991 р.. Програвши їх, усі націоналістичні рухи й організації заспокоїлися і масово почали перетворюватись на політичні партії, безрезультатно намагаючись перемогти політичних шулерів чинного окупаційного режиму на кожних чергових виборах, не розуміючи, що вибори в Україні є законним механізмом призначення на виборну посаду потрібної людини... Саморозпуск Державного Центру УНР (уряду у вигнанні) 22.08.1992 р. забив останнього цвяха до труни українського націоналізму. І коли у 2014 р. настав час, вже не стало кому вигукнути: "Хай хоч крові по коліна, аби вільна Україна!". Не той націоналіст вже пішов, подрібнішав: чотири роки поспіль, жодна організація не має ідеологічних засад хоча б вимагати здійснення військової операції із звільнення окупованих територій…

Історично, майданчиком для ідеологічних змагань націоналістичних організацій та партій була "Просвіта", основу руху якої складав квіт нації з їх революційними поглядами на буття поневоленого українця і на становище роздертої на шматки між імперіями України. Поступово, усі українські землі опинились під владою СРСР, і на початку 1920‑х р. р. й протягом 1940 р. усі "Просвіти" були ліквідовані. З кінця 1980-х р. р. діяльність "Просвіт" було відновлено, але після отримання Незалежності, просвітянство занепадає, стрімко скочуючись до рівня лише співів і танців. Не той просвітянин вже пішов, деідеологізувався…

Занепад українського просвітянства, українського націоналізму й української нації в цілому відбувся через загальний занепад української справи в Україні: втішаючись Незалежністю, вони не помітили як вчорашня партноменклатура сама себе назвала українською владою. Засліплені Незалежністю, вони почали вже свідомо оспівувати цю владу, бо так було наказано "згори": кому – через державні органи, кому – через релігійні установи, кому – з-за кордону...

А занепала нація – занепала й Держава. Не відчуваючи відповідальності за долю Батьківщини, пересічні українці більше не спонукають себе до наведення ладу в Україні і масово виїздять за кордон на заробітки, розв’язуючи свої особисті фінансові проблеми. Тобто, просто втікають від злиднів.

Основна причина жебрацького життя українців у "незалежній" Україні полягає у тому, що нас цілковито усунено від процесу керування державою: більше 70% депутатів Верховної Ради, більше 83% складу уряду є представниками однієї національної меншини, чисельний склад якої не перевищує 0,2% від загальної чисельності народу України. Батьківщина тих представників – Ізраїль, тому до долі України їм глибоко байдуже. Україна для них – це просто територія, яку вони нещадно визискують. І чим гіршими є умови для мешкання населення у країні, тим легше його визискувати. Саме тому за чверть століття в Україні не було здійснено жодної реформи, яка б дозволила бідним стати заможними.

Фактично, за ці чверть століття, Україну перетворено на колонію: з нас висмоктують людські й природні ресурси; серед європейських країн, у нас – найгірший рівень життя, найвищі рівні корупції, злочинності тощо. Для запобігання виникненню національного руху опору (найнебезпечнішого для поневолювачів), колоніальні адміністрації вдаються до знищення національної культури аборигенів. Ще трохи, і в Україні не залишиться нічого українського: у теле- і радіо- просторі встановлюють квоти на вживання української мови, українські культурні традиції впевнено витісняються космополітичними чи шовіністичними засадами перетворення вільної людини на біомасу, занедбані наука й технічна освіта доживають останні дні, і ось-ось почнеться розпродаж землі...

В умовах поглиблення колоніального визиску, запорозька "Просвіта" відроджує радикальну течію у просвітянстві з метою українізації України: єдиним шляхом наведення ладу у країні ми бачимо у відновленні української влади, якої тут не було вже декілька століть. Саме української влади – ні російської, ні польської, ні німецької, ні угорської, ні будь-якої іншої. Ніхто за українців не побудує української влади, оскільки поляки будують польську владу з метою політично-економічного зміцнення Польщі, росіяни – російську для Росії, угорці – угорську для Угорщини тощо.

Відновлення української влади полягає у заміні чинного антиукраїнського колоніального режиму на такий спосіб організації суспільства, який би, нарешті, дозволив бідному стати заможним (як духовно, так і матеріально).

Головними задачами української влади є:

а) відновлення української нації, з якою відродиться усвідомлення відповідальності українців за долю їх Батьківщини;

б) захист суверенітету і територіальної цілісності країни, а також забезпечення невпинного політичного, економічного, наукового й культурного зміцнення кожного українця, українського народу й України в цілому;

в) українізація України – відновлення провідної ролі української нації в усіх без винятку питаннях розбудови Держави.

Ми, просвітяни, закликаємо усі націоналістичні організації та тих, які вважають себе українськими націоналістами, проголосити відновлення української влади в Україні головною метою своєї діяльності й об’єднатися навколо неї. Для досягнення цієї мети:

 

  1. Ми закликаємо всіх українців об'єднатися в єдину "від Сяну до Дону" Соборну Україну на підставі права народів на самовизначення. Оскільки чотири роки мирних перемовин не повернули загарбаних Російською Федерацією земель, то відновлення територіальної цілісності ми вбачаємо винятково шляхом здійснення військової операції із звільнення окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей. Якщо ми полишимо свої землі на поталу споконвічному ворогові, то ми – біомаса, якій не потрібна власна Держава…

У зв’язку з тим, що саме РФ висунула територіальні претензії до України й розпочала війну у 2014 р., ми наголошуємо на необхідності повернення під юрисдикцію України всіх належних їй Кубанських, Воронезьких, Білгородських, Курських, Брянських та Придністровських земель, а також повернення морських й повітряних кордонів з Румунією до стану на 01.12.1991 р..

  1. Ми вимагаємо від Російської Федерації, як правонаступниці Московщини, царської Росії та СРСР, повернення в Україну всіх ними вивезених культурних, матеріальних, історичних цінностей та виплати українцям компенсації у сумі, еквівалентній 236 трильйонам доларів США, за експансію, геноцид, грабунок і нищівний визиск України впродовж століть.
  2. Ми вимагаємо компенсації у розмірі 167 трильйонів доларів США від країни Ізраїль - батьківщини жидівського народу, непоодиноких представників якої ми визнаємо винними у тисячорічному плюндруванні України з метою винищення української аристократії (інтелігенції – провідного рушія нації) і заміщення етнічних українців своїм представництвом у цьому прошарку. Це призвело до встановлення в Україні окупаційного антиукраїнського режиму, основним принципом панування якого стало спустошення усіх національних ресурсів: людських (геноцид української нації, пік антилюдяності якого припадає на 1917-1956 р. р.; 1991-2018 р. р.) та природних.
  3. Ми свідомі того, що відродження української нації й наведення ладу в Україні мусить початись з перезасновування національної держави, для чого ми ініціюємо проведення Установчих Національних Зборів України. Під час підготовки до них мусять відбутись широкі обговорення (з метою всенародного сприйняття й визнання необхідності впровадження нового державного ладу) з наступним ухваленням Зборами Конституції народу України та Програми розвитку України, розроблених на основі Української національної ідеї, яка вміщує у собі увесь найкращій досвід багатьох поколінь українського народу.
  4. Ми переконані, що національна держава - це єдина політична форма, яка здатна відновити українську владу в Україні з метою забезпечення гармонійного розвитку як української нації, так й усіх національних меншин. Історія останніх десятків тисяч років свідчить: політично незалежні та економічно міцні державні утворення існували, доки українці власними силами й власним розумом господарювали у власній хаті.

Тому, в органах державної служби усі посади загальноукраїнського рівня мусять посідати винятково етнічні українці. Водночас, ми визнаємо право національних меншин називати Україну їхньою Батьківщиною й не заперечуємо їхнього права на участь у державних справах. Тому решта посад в органах державної служби, а також посади у публічних організаціях загальнодержавного чи місцевого рівнів посідаються згідно етнічного складу населення (відповідно до останнього Всеукраїнського перепису). У місцях компактного мешкання представників національних меншин, їхні громади можуть створювати установи, на які не поширюється принцип розподілу посад за національною пропорцією.

Повернення до паспорту графи "національність" є невід’ємною частиною цього процесу.

  1. Ми наголошуємо на необхідності повернення до класичної президентської моделі керування країною, відповідно до якої Президент (Гетьман) України очолює й самостійно визначає керівний склад виконавчої державної служби (уряду).

Державною політикою є забезпечення суверенітету і територіальної цілісності країни, а також невпинного політичного, економічного, наукового й культурного зміцнення кожного громадянина, українського народу й України в цілому. Уряд забезпечує: а) щорічне зростання ВВП не менше, ніж на 3%; б) відсутність інфляції. Економічна політика уряду вільна від зовнішніх товарно-грошових запозичень. Урядом, щорічно, на освіту, охорону здоров’я й переоснащення армії виділяється не менше 3% ВВП (на кожну галузь).

За підсумками щорічного звіту Гетьмана, народ оцінює його діяльність: залишити на посаді, переобрати, притягнути до відповідальності. Не забезпечення Урядом конституційно визначених норм в економічних показниках тягне позбавлення волі терміном на 10 років.

  1. Єдиним шляхом визволення України з колоніальної неволі ми бачимо повернення України її єдиному власникові – народові. Тому ми мусимо:
    1. Оголосити державною (загальнонародною) власністю землю, надра, природні ресурси, усі енергоресурси, стратегічні підприємства, комунікаційні шляхи сполучень, транспорт й зв’язок. Державна (загальнонародна) власність не може відчужуватись.
    2. Націоналізувати стратегічні галузі, а також економічні об’єкти: а) закордонних (спів-) власників або не зареєстровані в Україні, оскільки метою їх власників є висмоктування українських національних ресурсів винятково на свою користь (тобто, за межі нашої економіки, на зміцнення Ізраїлю, РФ, США тощо); б) олігархів та тих, хто був "при владі" (президентів, членів урядів, депутатів усіх рівнів, держслужбовців тощо); в) шкідливі продукти виробництва яких потрапляють до навколишнього середовища; г) які були доведені до банкрутства чи санації; д) власники яких порушили бодай якусь частину приватизаційної угоди. Доля державної власності в економічних об’єктах колишньої народної власності, приватизованих мешканцями України, мусить становити 60%. Приватна власність економічних об’єктів, майно яких не відчужувалось у народу, - зберігається у повному обсязі.

Особи, безпосередньо причетні до доведення до банкрутств державних економічних об’єктів з метою їх приватизації або розграбування, мусять відшкодувати збитки державі.

Досягнення питомої ваги державного сектору в економіці на рівні не менше 60% є державною політикою щодо виконання усіх соціальних зобов’язань Держави перед українською нацією та шляхом до добробуту і процвітання кожного українця.

    1. Наслідком господарської діяльності усіх економічних об’єктів мусить бути зміцнення національної економіки, яке не можливе без: а) технологічного переоснащення виробництва; б) переорієнтовування сільського господарства й промисловості з експорту сировини чи напівфабрикатів на експорт готової продукції; в) термінового оснащення усіх шкідливих промислових й сільськогосподарських виробництв очисними спорудами.

За підсумками здійснення господарської діяльності усіх економічних об’єктів й усіма суб’єктами, сплачуються податки до центрального й/або місцевих бюджетів без винятків. Ухиляння від сплати податків тягне націоналізацію економічного об’єкта, повну конфіскацію майна суб’єкта господарювання, а також кримінальну відповідальність.

Державний контроль не лише за законністю прибутків, а й видатків кожної особи, а також максимальне обмеження використання готівки з метою переходу до електронних (безготівкових) розрахунків істотно оздоровлять економіку країни.

Держава гарантуватиме захист від нечесної конкуренції, рейдерських захоплень, штучних банкрутств тощо.

    1. З метою приборкання інфляції, вилучити валюту будь-якої країни з внутрішнього обігу в Україні (національна економіка мусить належати українському народові, а не приватним власникам резервної системи іншої країни). Залишити право здійснення операцій з іноземною валютою лише Національному банкові України (для обслуговування як фізичних, так і юридичних осіб).
    2. Оскільки метою діяльності банківської системи є обслуговування національної економіки та населення, то в Україні мусить бути скасоване фінансове поневолення: складний позиковий відсоток, лихварство тощо. Відсоткова ставка за кредитами для створення робочих місць мусить бути від’ємною (повертати треба менше, ніж позичав), для розв’язання першочергових побутових питань (квартира, меблі тощо) – нульовою, решта (окрім розкошів) – мінімальною.
  1. Ми наголошуємо на необхідності зменшення розшаровування населення: відношення розмірів мінімальної й максимальної пенсій (у солідарній системі, а також – зарплатами в середині установи будь-якої форми власності) не мусить перевищувати 4 рази. Розмір пенсії у солідарній системі мусить визначатися стажем роботи, а не роком виходу на пенсію.
  2. Ми переконані, що безкоштовне медичне обслуговування (лікування, профілактика, обстеження) мусить забезпечуватись Державою лише для осіб, що не мають наркотичної, алкогольної, тютюнової, токсикологічної тощо залежностей. Переорієнтовування з лікувальної медицини на профілактичну, а також відновлення й розширення розгалуженої мережі лікувально-профілактичних закладів – це стратегія розвитку галузі.

Першим кроком у питанні оздоровлення нації (боротьба з алкоголізмом та тютюнопалінням) мусить стати націоналізація спиртового, лікеро-горілчаного, коньячного й пивного виробництв, вирощування тютюну й тютюнового виробництва та формування державної монополії у питаннях збуту їх продукції. Другим кроком мусить стати державна монополізація фармацевтичного виробництва. Третім – заборона на ввезення, вирощування (виробництво) та використання у складі кінцевої продукції ГМО, пальмової олії тощо. Четвертим – термінове відновлення вирубаних лісів, відновлення кількості й розмірів заповідників та рекреаційних зон, приведення у відповідність розмірів площ зелених територій загального користування (парків тощо) до кількості мешканців у населених пунктах.

Стратегія боротьби з інвалідністю – розвиток медицини пересаджування органів за рахунок: а) використання органів усіх загиблих, померлих чи страчених; б) створення галузі клонування людських органів, вирощування матеріалу із стовбурових клітин тощо; в) створення галузі електронного протезування. Профілактика інвалідності – це, перш за все, припинення забруднення природи.

  1. Подолання освітньої, культурної й суспільної деградації населення є головною умовою відродження української нації.
    1. Не примусова культурна українізація суспільства мусить здійснюватись шляхом: а) вилучення російської мови, суржику й іншомовних слів з обігу в усіх ЗМІ (друковані видання, телерадіоефіри тощо) будь-якої форми власності й культурних заходах (театр, кіно, концерти тощо); б) суцільної українізації навчально-виховного процесу у закладах будь-якої форми власності; в) скасування державних свят, пов’язаних з жидівською антиукраїнською християнською релігією (різдво, паска, трійця тощо), та відновлення державних свят української культурної традиції (Маланка, Колодій тощо).
    2. Подолання освітньої деградації населення можливе лише за виконання комплексу заходів: а) держава гарантує якісну безкоштовну освіту від дитячого садочка до ВНЗ (у том числі – в аспірантурі, інтернатурі, ад’юнктурі тощо); б) непридатні до навчання відраховуються з навчальних закладів будь-якого рівня; в) пріоритетними напрямками освіти є технічний, сільськогосподарський, біолого-медичний, економічний, педагогічний; г) якісне лабораторне оснащення навчального процесу; д) відродження технічної освіти й науки; е) скорочення мережі ВНЗ й припинення ганебної практики випуску людей з дипломами (неписьменних) замість фахівців (людей із знаннями й вміннями); ж) відновлення освітньої мережі у сільській місцевості (дистанційна, але не самостійна, а інтерактивна форма навчання); з) відродження промисловості.
  2. Подолання демографічної кризи можливе лише за виконання комплексу заходів: а) відновлення інституту родини як державної галузі; б) створення умов для підвищення народжуваності або здійснення усиновлення (за необхідності: надання житла, необхідних матеріально-технічних ресурсів тощо); в) уможливлення усиновлення неповними родинами; г) унеможливлення усиновлення українських сиріт іноземцями; д) відновлення мережі дитячих садочків (з числа переобладнаних під податкові, суди тощо) й істотне її розширення та якісне оновлення; е) відновлення діяльності мережі палаців та будинків культури й спорту з метою охоплення нею, перш за все, дітей та підлітків; ж) створення загальнодержавного фонду сперми і яйцеклітин з метою надання безкоштовних послуг для подолання проблем бездітності.
  3. Україна ніколи не була імперією, тому український народ нічим не завинив перед населенням колишніх колоній тих чи інших європейських країн. Нашою відповіддю на європейські квоти з розселення їхніх проблем є негайне запровадження жорсткої міграційної політики та заборони на в’їзд до України біженців, переселенців, нелегальних мігрантів тощо. Депортації з України підлягають усі мігранти неукраїнського походження, які незаконно перебувають на території нашої країни.
  4. В Україні мусить бути відновлено смертну кару за особливо тяжкі злочини: державна зрада, казнокрадство, умисне позбавлення життя людини, скарбовидобування. Цей перелік не є вичерпним.

З метою справжнього перетворення колоній та в’язниць на виправно-виховні заклади, у яких самі загратовані прагнуть позбутися злочинного способу ведення життя, третій судовий вирок (що залишився чинним після усіх апеляцій) замінюється смертною карою. Якщо сумарний термін ув’язнення за попередній судовий вирок і новий вирок перевищує 15 років, то такого засудженого теж страчують.

  1. Для стримування агресії інших країн, Україна мусить мати статус ядерної держави, а також відновити й невпинно розвивати ВПК із забезпеченням замкненого циклу виробництва.

Кожний громадянин мусить мати право на вільне володіння й застосування вогнепальної зброї для захисту свого та інших людей життя, здоров'я, власності, конституційних прав і свобод, Держави.

  1. З метою забезпечення Соборності, в Україні: а) не може бути надано особливого статусу чи прав будь-якій її адміністративно-територіальній одиниці, громаді або групі осіб; б) мусить існувати єдине громадянство; в) не можуть діяти заклади, організації, секти, релігії антилюдяного чи антиукраїнського спрямування; г) мусить бути припинена діяльність релігійних організацій, центри яких знаходяться за кордоном; д) нація мусить мати свою релігію.

 

Для втілення у життя поставленої мети, на підставі І абзацу ст. 17 Конституції ("Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є справою всього Українського народу") створено Національний комітет із встановлення Української влади в Україні (НКВУ). Діяльність комітету здійснюється за трьома напрямками:

а) звільнення окупованих росіянами територій;

б) звільнення окупованих представниками міжнародної жидівської мафії органів державної служби;

в) встановлення української влади в Україні.

На жаль, напрямок І "Звільнення окупованих територій" не передбачає участі Збройних Сил України, оскільки, паралізовані головнокомандувачем неукраїнського походження, ЗСУ (всупереч вимозі ІІ абзацу ст. 17 Конституції) не здійснюють й не здійснюватимуть і надалі "оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності". Натомість, на ЗСУ покладено обов’язок надійно захищати окупований росіянами Лугандон від знищення (з боку українців), бо завдяки його існуванню збільшуються особисті статки Порошенка, Гройсмана, Яценюка, Турчинова, Ахметова, Коломойського, Фірташа, Путіна, Григоришина і решти. Аби військові не дуже пручались, старших офіцерів особисто фінансово заохочують даниною від контрабанди (яку спритні ділки ганяють через лінію розмежування в обох напрямках) та можливістю гуртової торгівлі зброєю й набоями, а рядові задовольняються дріб’язком (наприклад, хабарами на контрольно-перепускних пунктах) й високою зарплатнею.

Тому, організація й здійснення військової операції із звільнення окупованих російським загарбником територій передбачає відновлення діяльності Української Повстанської Армії, що є тим єдиним не протизаконним чинником, навколо якого можуть згуртуватися українці. І саме вони (ті, які об’єднаються й подолають зовнішнього ворога) зможуть змести (бо буде чим й з ким) чинний антиукраїнський окупаційний режим. І послідовність мусить бути саме такою: спочатку – війна (військова операція із звільнення окупованих територій як єдиний чинник для гуртування), а потім – похід на Київ з метою остаточного звільнення України від окупантів й встановлення на цих теренах Української (народної) влади. І ніяк не навпаки (спочатку – Київ, а лише потім – відновлення Соборності), бо, одразу пішовши на Київ, свідомі українці стають хунтою. Якщо зараз зберігається баланс сил (50% населення усе глибоко байдуже, 25% - хочуть до Малоросії, 25% - хочуть жити вільно), то якщо хунту не сприйме хоча б частина "вірних порошенківців" (які й досі вважають чинний жидівський окупаційний режим українською владою), то рівновага порушиться, й ми таки опинимося у Малоросії…

Напрямок І "Звільнення окупованих територій" передбачає відновлення діяльності УПА, і тому на його втілення нам вже сьогодні потрібно:

– від 480.000 грв. на першу фазу (термін виконання – від одного місяця);

– військові намети, каремати, спальні мішки, харчі тощо для облаштування збирального табору (терміном до 1 тижня на 2 тис. осіб);

– зброя, амуніція (однострої, термобілизна, пасово-плечові системи, рюкзаки тощо) тощо;

– тилове забезпечення бойових підрозділів УПА на передовій;

– інформаційне забезпечення добровольчої мобілізації.

Головою задачею перед НКВУ в напрямку ІІ "Звільнення окупованих представниками міжнародної жидівської мафії органів державної служби" є втілення у життя нової структури майбутньої Держави шляхом здійснення системних реформ у галузях:

- державної служби;

- економіки, промисловості й зайнятості населення;

- освіти, науки і культури;

- охорони здоров’я й медицини;

- безпеки життя людини, родини й держави в цілому.

Напрямок ІІІ "Встановлення української влади в Україні" передбачає затвердження Установчими Національними Зборами України Конституції народу України та Національної програми розвитку (на основі Української національної ідеї) за підсумками їхнього широкого обговорення під час підготовки до проведення Національних Зборів.

Обговорення питань українізації країни та встановлення української влади в Україні пропонуємо провести на загальних зборах націоналістів у жовтні 2018 р.. Запрошуємо до участі й співпраці усіх націоналістів, весь народ України, усі зацікавлені всеукраїнські рухи й об’єднання, а також місцеві організації державницького спрямування.

 

 

За дорученням Національного комітету із встановлення Української влади в Україні,

 

Голова товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка,

Олег Ткаченко,

(098)-436-23-63, PROSVITA-ZP@UKR.NET

 

Секретар Народної Ради України, заст. голови "Просвіти" ім. Т. Г. Шевченка,

Михайло Чорнобородов,

(097)-285-36-96, (063)-788-00-12, (095)-670-93-08,

CHORNOBM@ZNTU.EDU.UA

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 38 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]