Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Хроніки назріваючого скандалу в « Українському П’ємонті»
18.07.2011, 23:17

Хроніки  назріваючого скандалу в « Українському П’ємонті».

 

       Як уже писалось у львівських засобах масової інформації, 23 липня 2010 року в Туреччині, при досі нез’ясованих обставин і з невідомої причини закінчив свій життєвий шлях 34-рьохрічний львівський мільйонер Віктор Подригуля. Відомо тільки те, що в нього були чисельні гематоми на голові та шиї. Що там насправді відбулось, таємниця. Вбивство, нещасний випадок чи вбивство, імітоване під нещасний випадок:  Покійний Віктор не був причетний до жодного кримінального угрупування і абсолютно не цікавився політикою.  Однією із його рис характеру була наполегливість в досягненні мрії – стати заможнім. Цьому він віддавався повністю. Створення сім’ї постійно відкладав на потім. Але сталось не так, як йому гадалось! Як би сказав з цього приводу мешканець Росії: - «Без меня, меня женили!». Саме так відбулось  з Віктором Подригулею.

 

Хто тебе оточує?

 

         Відразу ж після його смерті заметушились працівники  і деякі із його дівчат, про яких він за життя, як тепер видно – безпомилково, казав, що їм потрібні виключно його гроші. Одну з них, Журавель Аню, можна записати до обох вищеназваних категорій, щодо відносин з покійним, вона працювала в нього секретарем, м’яко кажучи, завжди була поряд. Саме вона супроводжувала Віктора в останній поїздці до Туреччині. Тільки їй одній достеменно відомо, що там відбулось.

        Без зайвого галасу, згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 вересня 2010 року, вона стала першою «дружиною» покійного шефа. Із цього рішення суду вбачається, що Журавель Аня проживала спільно з Подригулею Віктором, починаючи з травня 2008 року по день смерті. Тобто 2 роки і 2 місяці. Справа слухалась суддею Мусієвським Євгеном в окремому провадженні, оскільки вона начебто не збиралась претендувати на майно покійного. Хоча подальші дії показали, що мета її все ж таки корисна – відкусити шматок від спадку, який оцінюється в 5,5 млн. дол. США. Почали проявляти себе і інші персони, яким цей спадок не дає спокою. «Щасливим» спадкоємцем можна би було вважати єдиного брата покійного – Подригулю Анатолія, інваліда другої групи з дитинства, який самостійно виховує  доньку, але насправді цей спадок став для нього великим випробуванням та загрозою життю.

 

Надійність, перевірена грошима

 

        Нам стало відомо, що ідейним лідером  і зачинщиком цієї злочинної оборудки став Чорненький Ігор, якого покійний Подригуля Віктор найбільш близько підпустив до себе. Власне Ігор, на третій день по смерті шефа, використавши не чинну довіреність, взявши ключ від сейфу, за сприяння працівників банку і приватного нотаріуса Кулиняка Ігоря, проник до банківського сховища ПАТ «Фольксбанк» (колишній «Електронбанк»). Покійний мільйонер з початку 2000-х років винаймав в цьому банку депозитний сейф, в якому зберігав гроші і документи, оскільки був переконаний в його надійності. На момент смерті в сейфі були на збереженні  гроші в сумі понад 350 000 дол. США і документи, серед яких боргові розписки практично всіх своїх працівників. А гроші йому були винні Чорненький Ігор, Гавриляк Наталія, Бартощук Віталій та Маїк Олег. Що взяв звідти чи поклав туди  Чорненький Ігор наразі невідомо, але вже не раз, в ситуаціях, коли це йому вигідно, фігурували розписки, які не мають відношення до нього. Так виявилось, що помилявся покійний не тільки у своєму оточенні, у виборі банку, але і у виборі нотаріуса, оскільки той підтримав колишніх працівників, а не єдиного законного спадкоємця.

 

Геніальний план рейдерів

 

        Володіючи всією інформацією про справи Подригулі Віктора, а на момент смерті маючи доступ до всієї його документації, печаток і ключів, вилучивши з банківського сейфу частину грошей, колишні працівники покійного продовжили свій «великий рейдерський похід  на Спадок». Підійшли до підготовки «грамотно» - звернулись до «спеціалістів», за якими вже числиться не одна перемога в подібних баталіях. Однак не зчулися, як потрапили до цих спеціалістів в залежність, бо мали за собою не один грішок. Компанія спеціалістів, офіс яких розташований неподалік від школи міліції, недовго була в найманцях, невдовзі вони стали рівноправними партнерами, союзниками у «війні за Спадок».

        Так Журавель Анічка стала «дружиною» покійника. Її зовсім не турбує, що це символічно. Наступним плодом їх геніальної задумки став сценарій, згідно якого покійний Подригуля Віктор начебто мав величезні борги, а мова йде про 2 млн. доларів США, перед Біраком Федором, особа якого, як показало опитування, є взагалі невідомою близькому оточенню покійного і спадкоємцеві. Так з’явилось на світ  шість сфальсифікованих договорів позик, три з яких нібито підписано покійним,  а три, на суму в 900 000 дол. США – Чорненьким Ігорем, на підставі довіреності від Подригулі Віктора. Ну «панимаш», «в лом» було Вікторові отримувати такі суми грошей особисто. До речі ці договори нотаріально не посвідчувались і нічим не забезпечувались. Чи не занадто легковажно поводився Бірак Федір з такими грошима? Ще й чужими. Бо тепер говорить, що в свою чергу взяв позику в більш багатого дядьки.

 

Помічники рейдерів

 

       Тут на сцені з’являється ще один суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Діма, який  відзначився тим, що в минулому,  його вже «лапали на хабарі» і гнали «в шию»  з роботи у держапараті.  Суддя відкриває провадження по справі з чисельними порушеннями Цивільного процесуального кодексу України, які разом із наступними його діями викладені спадкоємцем у скарзі до Вищої ради юстиції на восьми сторінках. Лишень згадаємо кілька кумедних моментів. Позивач у справі Бірак Федір, так розпозичав свої гроші, що не мав можливості сплатити судовий збір в розмірі 1700 грн., тому подав заяву про відстрочення платежу. Славний суддя, звісно, пішов йому назустріч, підтвердженням чого є ухвала про відкриття провадження, але забув при цьому винести ухвалу про відстрочення платежу. В своїй позовній заяві, в додатках, позивач забув вказати договори позик, які стали підставою для позову. При поданні заяви до суду Бірак Федір не подав оригіналів договорів позик, і тільки під час попереднього розгляду справи його адвокат Яцишин Орест подав їх копії. «Оригіналів» договорів в суді так і не побачили. Ними було зроблено все для того, щоб єдиний спадкоємець на це засідання не потрапив. Зате під час попереднього розгляду справи був присутній представник Журавель Ані – Ковча Петро. Від її імені, ним було визнано всі позовні вимоги Бірака Феді і подано зустрічний позов про визнання її спадкоємицею 1-ї черги. Також ним було подано клопотання про заборону приватному нотаріусу Елеонорі Т.  видавати спадкоємцеві  свідоцтво про спадщину. І знову славний суддя Боровков Дімуля, щедро йде назустріч всім безпідставним побажанням  рейдерів. Явно зневажаючи Конституцію України та всі інші її закони  і кодекси разом узяті, він не звертає увагу на неоднорідність позовних позовних вимог, а також на те, що Журавель Аня ніколи не може бути спадкоємцем 1-ї черги, бо не була одружена з Подригулею Віктором за життя, а маючи «на руках» рішення суду про спільне проживання з ним протягом 2,2 років, вона не може бути спадкоємцем 4-ї черги, бо для цього треба було прожити разом 5 років. В результаті неправомірних дій судді Боровкова Дмитра, спадкоємець 23 січня 2011 року не отримав свідоцтва про спадщину. Ну не повезло йому з братовою.

 

Інші «дружини» не арабського не шейха

 

      Гріх було б не згадати про інших претенденток на звання «дружини покійника». В той самий суд Залізничного району м. Львова звернулась ще одна працівниця Подригулі Віктора, його бухгалтер Гавриляк Наталія, очевидно як запасний гравець, протипоставлений Винник Роксолані, яка також бухгалтер, але, яка веде власну гру по захопленню спадкового майна в тому ж суді. В Яворівському районному суді Львівської області  подала заяву Погорілець Руслана, викладачка кооперативного технікуму. Виявляється, що всі вони проживали з покійним Віктором однією сім’єю без реєстрації шлюбу, при чому практично в один і той самий період. А він, бідацтво, і не знав, що в нього чотири дружини. Є інформація, що з трьома із претенденток він дійсно мав періодичні «контакти», то зовсім не зрозуміло до чого тут бухгалтер Гавриляк Наталія, яка «контактувала» весь час з Чорненьким Ігорем.

 

Несподіванка, або не всі судді - с…

 

       Суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Юрій, до якого потрапила справа за позовом Винник Роксолани, побачивши, що відбувається відвертий грабіж, будучи дальновидним  і, очевидно, не маючи бажання  приймати в цьому участь, дав зрозуміти про це позивачці. Тому вона, крадькома, подала позов до Франківського районного суду м. Львова.

 

Поповнення списку «непідкупних» суддів

 

        Справа за позовом Винник Роксолани цілком «випадково» потрапила до Олесі Вікторівни, доньки Дяковичів. І тут відбуваються чисельні порушення при відкритті провадження по справі, порушуються правила підсудності тощо. Знову ж таки присутня  несумісність позовних вимог, оскільки вона одночасно вимагає встановити факт спільного проживання однією сім’єю і поділити нерухоме майно покійного. При чому Винник Роксолана хоче «чесно» поділити майно, серед якого є нерухомість подарована Віктору його мамою. Захцянки порядної жіночки сягають 75% від всього спадкового майна. Традиційно не було запрошено в суд єдиного спадкоємця Анатолія, напевно пошкодували бідного інваліда, щоб не втратив свідомості від такого справедливого поділу. Гуманісти, блін… Роксолана при живому Вікторові ні на що не претендувала, бо знала своє місце в його житті.

 

Ефект лемінга

 

        В той самий період в тому ж самому суді з’явився і дуже швидко щез позов… Чорненького Ігорка. Це вже смішно, але виявляється, що він також позичив своєму шефу 10 млн. грн. Чому б не спробувати вкроїти?  Навіщо спадкоємцеві стільки грошей? Але вроджена риса діяти за чужою спиною, як говорять «загрібати жар чужими руками», спрацювала, подавила авантюристичні поклики. Не встиг спадкоємець подати п’яте клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи за позовом Чорненького Ігоря, як суддя Мікула Оксана «повернула» тому справу назад, оскільки порушено правило підсудності. А насправді тишком-нишком «обтяпати» справу не вийшло. Зарано засвітився!

 

Принцип Ле Шательє-Брауна в дії

 

  Принцип Ле Шательє-Брауна стверджує, що реакція  рівноважної  системи на будь-яке збурення відбувається таким чином, щоб зменшити наслідки цього збурення. Здається, до чого тут цей принцип? Зрозуміти можна, прочитавши наступне: коли спадкоємцеві стало відомо про позов Бірака Федора, він звернувся до правоохоронців з заявою про злочин (замах на шахрайство). Реакції – ноль! Тоді він звернувся до експертів, які вивчивши підписи, порівнявши їх із наданими взірцями, зробили висновок, що принаймні один із трьох підписів підроблено. А це вже прецедент! В іншому договорі є посилання на статтю закону, якого на цей період ще не було, та й у той період у всіх договорах суми вказували у національній валюті, а тут – долари США. Спадкоємець знову звернувся із заявою до прокуратури Франківського району м. Львова.. Намарно! А скарги на бездіяльність правоохоронних органів призвели до зворотнього. Правоохоронці почали захищати себе і своїх годувальників. Щоб залякати спадкоємця,  в Франківському райвідділі міліції проти нього порушили кримінальну справу. Нема чого опиратися, коли тебе хочуть почистити.

 

Обшук в квартирі спадкоємця з метою підкинути договори позик

 

А підставою для цього була заява Журавель Ані, про те, що спадкоємцем було викрадено її майно з квартири, яку орендував його покійний брат для зустрічей з дівчатами. Суддя Франківського районного суду м. Львова Мікула Оксана безпідставно і протиправно дала санкцію на обшук в квартирі виходячи з одних лише надуманих свідчень Журавель Ані, які не в’язалися із здоровим глуздом і не були підкріплені жодними доказами.  Суддю не здивувало, що заява була подана нею аж через п’ять  місяців після самої «крадіжки», Журавель Аня стверджувала, що була в важкому психологічному стані після смерті Подригулі Віктора. Правда це жодним чином не завадило їй утаємничено  судитись  і отримати рішення  суду ще в вересні 2010 року. На три місяці скоріше.

        Ще до початку обшуку в помешканні спадкоємця, двоє понятих, що приїхали із оперуповноваженими представились, як працівники міліції, а на прохання спадкоємця залучити в поняті когось із сусідів, оперуповноважені категорично йому відмовили. Особисто у нас (авторів журналістського розслідування) виникає закономірне запитання: хто насправді ці поняті? Правоохоронці, їх друзі, родичі чи правопорушники «на гачку» у правоохоронців, які не можуть відмовити правоохоронцям, а ще, можливо, вони одні із постійних «понятих» Франківського райвідділу міліції м. Львова. В будь-якому випадку, до перевірки всіх названих версій, ніяк не можна вважати привезених понятих незаінтересованими особами.
        На вимогу оперуповноважених Анатолієм було представлено всі золоті вироби, які знаходились в квартирі, з них тільки один перстень (з хрестиком) належав його покійному брату, решта –  покійним батькам і його доньці. Попри все хвилювання, він звернув увагу, що в оперуповноважених не було конкретного переліку (і опису) цінностей і документів, які він начебто викрав у Журавель Анічки.  Нагадаємо -з квартири, яку орендував покійний брат. Його спостереження підтвердилось і під час очної ставки з «потерпівшою». Вона, оглядаючи вилучені під час обшуку цінності, так і не вказала, що із вилученого могло б їй належати. Така невпевненість, як і відсутність конкретики в переліку (описі) викраденого, ніяк не в’яжеться із її твердженням щодо спільного проживання із працедавцем Подригулею Віктором, зате вказує на надуманість самого факту крадіжки.
         Під час обшуку оперуповноважені вільно переходили із однієї кімнати в іншу, вимоги спадкоємця, щодо здійснення всіх дій в його присутності ігнорувались, сам обшук проводився із садистською насолодою, глумливими жартами, і взагалі було видно, що їм це подобається. 
         Активний обшук закінчився, коли одним із оперуповноважених було принесено з іншої кімнати папку із документами, серед яких було «виявлено» шість договорів позик, «укладених» його братом з Біраком Ф.І. Важлива деталь, інших договорів позик серед них не було, хоча Журавель А.О. та її поплічники вже не раз демонстрували інші договори. Один із них, наприклад був опублікований ними в статті «Кому це вигідно?» на сайті «ЗІКу». Ще декілька є в матеріалах кримінальної справи №141-0266 (Галицький РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області). В чому сенс спадкоємцю красти одні частину договорів і залишати на квартирі іншу частину? Це ж на кілька аркушів більше. Як тільки було «знайдено» ці договори, обшук припинився. Наступна деталь, оперуповноважені настоювали, щоб внести знайдені договори позик в протокол обшуку, оскільки це і було основною метою їх приходу. Хоча напрошується запитання, а яке відношення має до цих документів Журавель Аня, вона ж не є спадкоємцем?
          Також ними було забрано всі наявні вдома мобільні телефони, сім-картки, документи і упаковки до них. Тільки один з них був телефоном покійного брата. Незважаючи на те, що спадкоємцеві під час обшуку стало погано, довелось викликати «швидку допомогу», після обшуку його забрали до райвідділу міліції, де було проведено допит, як підозрюваного або обвинуваченого, незрозуміло. Але не як свідка! Хоча пізніше йому було сказано що він таки свідок. 
 
Апеляційні баталії, або чи має безодня дно?
 
        Не дивно, що чисельні порушення вищезгаданими суддями законодавства України призвели до того, що ним було подано апеляційні скарги до Апеляційного суду Львівської області. Кількамісячне очікування на свято справедливості закінчилось великим розчаруванням. Колегія суддів з головуючим суддею Штефаніца Ю.Г. підтримала всі дії судді Дякович Олесі в розгляді позову Винник Роксолани. А суддя Петричка Павло відверто взяв сторону Бірака Феді та Журавель Ані, ніщо з неправомірних дій судді Боровкова Дмитра його не покоробило. Ним навіть не було скасовано ухвалу суду про заборону нотаріусу видавати спадкоємцеві свідоцтво про спадщину, хоча всі підстави для цього були. Ми про них згадували. Тим більше, що ухвалою апеляційного суду Львівської області були скасовані рішення Залізничного районного суду м. Львова, згідно яких Журавель Аня гордо називала себе дружиною покійного Подригулі Віктора. Подейкують, що він отримав винагороду в розмірі 30 тис. у.о. Не дивно що такий результат. Що там якась клятва судді чи посадові обов’язки. І за менші гроші можна домовитись із власною совістю.
 
Адвокати спадкоємця чи агенти  впливу?
 
        А що роблять адвокати чи представники спадкоємця, яких у нього четверо? Роблять то вони чимало, але  результату мало. Один з них, Андрій С. не має юридичної освіти, як же йому справлятись із тими «зубрами»? Роль іншого, Назара С., взагалі незрозуміла. Зате виглядає так, що адвокат Андрій З. та його шеф Фахрад Б. працюють на Бірака Федора. Одним словом, спадкоємець нібито і має захист, але цей захист не працює як слід, водночас не дає тому змоги знайти інших, на заміну. Так виглядає, але чи так є насправді невідомо, тому ми не називаємо їх прізвищ.
 
Резюме
 
       Прочитавши написане, можна прийти до багатьох висновків. Одні скажуть, що нічого дивного не відбувається, що сильний поїдає слабшого. Але! Одне із основних завдань держави – захист кожного громадянина, який цього потребує. Якщо уявити державу живим організмом, то правоохоронні органи відіграватимуть роль імунної системи. А що чекає організм без імунітету? А державу без нормально функціонуючих правоохоронних органів? Згадані в статті герої знищать самі будь-кого, хто заважає їм підзаробити грошенят. Рівню корумпованості чиновників і правоохоронців вже дивуються і  студенти із бідних африканських країн. Тому дивлячись на події, які відбуваються в столиці Західної України, на прізвища відомих всім львів’янам людей, які не встояли перед бісом жадібності, задаєшся запитанням: - « А чи дійсно ми європейська держава, чи взагалі в нас є держава а не територія, яку максимум можна назвати «Диким полем?». І жахаєшся від відповіді, яка приходить на думку. Перефразовуючи відомий вислів, можна сформулювати висновок такими словами – «А держави то немає!»
 
Михайло Поверховий, Андрій Кулебяка
Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 1567 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]