Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Юрко Колючка. Пряма демократія та метод підрахунку голосів. Вибори. Голосування.
[ Викачати з сервера (57.0 Kb) ] 23.05.2011, 00:17

Уважаемый Виталий Андреевич.

 

Прочитал Ваши вопросы, касающиеся, в основном, прямой демократии. Рассматривая ее, Вы применяете критический подход к данному явлению. Это, безусловно, правильно. Но есть и определенные недоработки, требующие «изучения матчасти».

 

Сначала о терминологии.

Опросы общественного мнения – обычно так называют социологические опросы – репрезентативные (выдержано % соотношение отвечающих по возрасту, местожительству и т.д.) ответы на вопросы. Обычно достаточно обработать 2000 – 10 000 ответов, чтобы иметь данные о мнении всех жителей Украины.

Результаты зависят от того, кто и как проводил опрос  общественного мнения. Не имеют авторитета у населения.

Референдум – опрос всего населения страны, проведенный в соответствии с законодательными нормами и имеющий правовые последствия.

В настоящее время провести референдум «снизу» практически невозможно (Медведчук из СДПУ(о) собрал в свое время 3 миллиона подписей. И что?). 

Опитування (опрос) - далее под этим словом подразумевается массовый опрос населения района, села, города (желательно 50 % и более от всей численности). Т.е. по сути референдум, проведенный «явочным порядком», поэтому не имеющей прямых законодательных последствий. Заметим, что проведение Майдана 2004 формально тоже не имело никакого юридического значения.

 

Теперь мои аргументы в ответ на Ваши соображения и вопросы.

Будут также цитаты из моих статей (на украинском языке).

 

- «многих людей привлекает идея опросов и референдумов для прямого народного управления страной».

Про прямое народное управление нигде не говорится. Предлагаю использовать опросы для воздействия на власть с целью изменения избирательной системы и введения отзыва депутатов.

 

 - «При опросе, всегда можно подобрать группу людей, которые ответят как надо опрашивающему».

- «Вы не могли бы привести пример успешной страны или чуть хуже, где успех был, достигнут с помощью опросов общественного мнения

Во первых, я нигде не использую понятие опроса общественного мнения, т.е.социологического (выборочного) опроса. Я говорю об массовых опросах, т.е. об мини-референдумах.

Во вторых, референдумы проводятся во множестве стран.

В Швейцарии, в соответствии с ее Конституцией, все важные вопросы, утвержденные парламентом, подтверждают на всенародных референдумах (примерно 10 раз в году), выдвигаются народные инициативы. И происходит все это на протяжении более 100 лет.

Еще примеры. На уровне штатов США и земель Германия проводятся сотни (!) региональных референдумов и народных инициатив за год. В распределении средств местного бюджета участвуют жители Порту Алегри и 200 других городов Бразилии.

И наконец, во всех успешных странах (как правило, демократических) применяют выборы. А что такое выборы? Это, по сути, тот же референдум, где поставлен вопрос о доверии тем или иным лицам или партиям

Система влади України побудована за елітарною моделлю демократії (за Й.Шумпетером): політикою займається еліта, а більшість народу обмежується тільки участю у її виборах.
Ця модель добре працює там, де рівень еліти значно перевищує рівень решти населення. Наші ж представники „еліти”, маючи достатньо грошей, щоб сісти в парламентське крісло, іншими якостями не набагато відрізняються від пересічного інженера чи менеджера. А коли відрізняються, то, переважно, не в кращий бік.

Результат - утворилось замкнуте коло: безпосередньо міняти закони народ не може, тільки через „своїх представників”, а попасти в їх число чи впливати на них, за діючої системі виборів немає реальної можливості. Де-факто, існує кріпосницьке право - є недосяжні для всіх інших „поміщики”. А робити спроби їх заміни можна тільки в „Юріїв день” - день виборів.

Таким чином, оскільки елітарна модель в Україні не спрацьовує, то необхідні:
а) така система взаємин між владою та народом, в якій народ має Волю - більший вплив на владу (зворотний зв’язок); б) досконаліша технологія врахування Волі народу. Вони підвищать рівень народовладдя (демократії). І хоча, сама по собі, демократія не може нагодувати людей чи побороти корупцію, вона створює умови, за яких народ може впливати на владу для реалізації інтересів більшості, а не тільки правлячих кланів.

 

- «в опросе спрашиваем: « вы за то, чтобы после каждой сессии, 50 депутатов публично расстреливали перед парламентом

- «Вы скажете, а какой же дурак выносит такие вопросы на голосование? А, я, вас спрошу, а кто решает, что спрашивать, а что нет?»

Вы правильно заметили, что диктатура толпы может быть страшнее любого диктатора. Но эта проблема решена с помощью введения общепринятого понятия «прав человека»:

·  Право на жизнь

·  Право на свободу и личную неприкосновенность

·  Право на неприкосновенность жилища

И т.д.

Все эти вопросы решаются не референдумами, а только судом.

 

- «А как осуществить контроль над контролем, контролирующим контроль? Не существует реального механизма не позволяющего манипулировать общественным мнением».

Для меня, самым сильным аргументом в пользу постепенного движения к элементам прямой демократии является аналогия, которая существует между экономическим рынком и рынком политическим.

Як же змінити цю феодальну систему? Поразку феодалізму спричинив розвиток товарно-ринкових відносин. Бо революціонера можна ув’язнити, а от ринок - хто ж його подолає? Отже, необхідно розбудувати політичний ринок – увести механізм, що дає кожному можливість впливати на політику частіше - хоча б раз у рік. Щоб влада залежала від народу постійно, подібно тому, як виручка продавця залежить від довіри його покупців. Щоб наш верховний таксист (себто влада) хоч іноді цікавився думкою того, хто вибрав його послуги (думкою народу - підказка для тих, хто це вже забув) –„А куди, власне, поїдемо, шановний?”

Це індивідуальний контроль (знизу) за політиками та чиновниками: давати їм оцінку, достроково відкликати їх. Це єдиний ефективний спосіб боротьби з корупцією – бо всіх не підкупити. Незвично? Але ж є сфери діяльності, де всі ми контролюємо інших. В першу чергу – це ринок.

Сегодня политическая ситуация в Украине напоминает следующее.

Мы приходим в политическое кафе. Но напрямую заказать, например,  напитки нельзя. Можно только выбрать официанта (т.е проголосовать за партию), который уже сам формирует меню для нас. Так вот, чтобы этот работник не зажрался, мы должны иметь право выгонять его досрочно.

А почему это не очень применяется в Европе? Ихние «работники» чрезвычайно дорожат своей многолетней репутацией (как например, консерваторы или лейбористы). А наши появились вчера, но уже успели не раз провороваться.

 

Какие инструменты для влияния на власть подходят? В каждой стране используют, как правило, свои, «фирменные» способы».

Громадяни України мають такі основні інструменти впливу на політику:

1. Таємне голосування бюлетенями. Себто вибори. Закритість процедур, вразливість до фальсифікацій вимагає участі державних органів. Фактично проведення голосування для визначення волі населення є монополією влади.

2. Мітинги або марші. Невідомо, кого представляють їхні учасники, не всі наважаться виступити проти більшості або начальства. Забирають багато часу, складних проблем не вирішиш.

3. Збирання підписів. Провести легше, бо процес розтягнуто в часі. Однак воно не є таємним, а якщо підписи збирають в установах, то стає "добровільно-примусовим".

4. Масові страйки. Малоймовірні, бо незалежних профспілок мало.

Очевидно, потрібні більш зручні інструменти.

Как иллюстрация сказанному выше, возможно ли решить вопрос:

«Чи вважаєте Ви, що виборці, які обрали депутата, повинні мати реальну можливість його відкликати: а) кожен рік; б) кожні два роки; в) через менший ніж рік період часу; г) така можливість не потрібна».

на митинге?

на традиционном референдуме (см п.1 выше) ?

 

Мое предложение:

1. Отримати результати декількох оригінальних опитувань населення (по суті міні-референдумів), проведених за спеціальним методом (див. далі).

Їх достатньо провести всього у кількох районах - це вже створить фактор тиску на владу + рекламу.

2. Для того, щоб була довіра учасників до такого дійства, а також як нову "фішку", застосувати технологію  ГОЛОСУВАННЯ ІЗ САМОКОНТРОЛЕМ - спосіб, що дозволяє кожному контролювати врахування

свого голос. Це кардинально поліпшує якість голосування й дає змогу проводити його за довільний час (1 - 20 днів).

Самоконтроль дозволяє:

- провести достовірне, без фальсифікацій, голосування самостійно, не маючи адміністративної підтримки та списку виборців;

- засвідчити результати таємного голосування його учасниками;

- голосувати за "відкритими" списками та відкликати депутатів;

- запровадити більш складні та досконалі виборчі системи.

3. Самоконтроль - це аналог помаранчевої стрічки - всі бачуть, "що нас багато", тому виходять на Майдан. Кожен бачить, що його голос враховано, його знайомі підтверджують, що їх голоси теж.

 

Виталий Андреевич, предложите, пожалуйста, Ваше видение дальнейших методов действия.

 

С уважением,

Ю. К.

Тел. 097-0210230

 

ДОДАТОК. ГОЛОСУВАННЯ ІЗ САМОКОНТРОЛЕМ (схематичний опис)

1. Для того, щоб учасник голосування (надалі виборець) міг стежити за „своїм" бюлетенем, кожен бюлетень позначено своїм індивідуальним номером. Також бюлетень містить відривну частину – квитанцію, яка залишається у виборця для контролю. Усі частини бюлетеня, який отримує виборець, пронумеровані однаково.

2. А як же таємниця голосування? Вона зберігається - перед голосуванням бюлетені в згорнутому виді (номери закриті) перетасовують і виборці витягують їх довільно, як в лотереї, тому номер витягнутого бюлетеня відомий тільки виборцю. Після заповнення бюлетеня виборець залишає квитанцію собі, бюлетень кидає в скриньку для голосування.

3. Після підрахунку голосів складають розширені результати (РР) голосування: а) реєстр учасників, засвідчений їх підписами; б) список номерів бюлетенів (упорядкований), використаних у голосуванні та результат по кожному бюлетеню; в) попередній протокол результатів голосування. Далі РР оприлюднюють (виборча дільниця, Інтернет). Кожен може перевірити, як враховано його бюлетень. Пред'явивши квитанцію, яка має більшу силу ніж вкинутий бюлетень, можна виправити невірний результат, тому фальсифікувати вибори немає сенсу. Для оскарження можна: а) звернутись самостійно до виборчої комісії; б) передати квитанцію іншій особі, наприклад, представнику одного з кандидатів; в) таємно вкинути квитанцію в спеціальну скриньку.

4. Самоконтроль знімає сумніви щодо застосування комп’ютерних пристроїв (бо кінцевий результат контролює виборець!). А зчитувач інформації миттю прочитує бюлетень – можна голосувати за великими „відкритими” списками, застосувати складні системи голосування. Можна проводити голосування протягом одного чи багатьох днів або посилати бюлетені поштою. „Не важно как голосуют, главное кто считает" (Й.Сталін).

Стає можливим:

5. Проводити голосування самостійно. Провести опитування, дати оцінку меру або вибрати органи самоуправління можна без підтримки адміністрації та відсутності списку виборців. Для цього район розбивають на дільниці для голосування. Жителі дільниці голосують тільки в одному місці, на сеансах (наприклад, субота в 10-00, 18-00, 19-00).

Дані учасника голосування (№, ПІБ, рік народження, № паспорту, адреса) попередньо заносять у комп’ютер. Таким чином створюють загальний список виборців дільниці та одночасно перевіряють, чи не брав раніше участі в цьому голосуванні даний виборець – за допомогою сортування списку учасників (програма Excel:„Дані”- сортування). Далі учасника записують в реєстр, він ознайомлюється з правилами голосування та ставить підпис про отримання бюлетеня.

Пачку бюлетенів викладають на столі для перевірки нумерації, печаток, підписів. Бюлетені згинають, перемішують і починають голосування (див. вище).

Використовуючи зчитувач штрих-коду та відповідний вид бюлетеня можна за 10 хвилин зняти дані з 200 бюлетенів і надрукувати результати голосування (РР). Таким чином, хоча інформації більше, ніж за традиційного голосування, результати можна обробити швидше.

6. Засвідчити результати голосування. На аркушах остаточного списку бюлетенів кожен учасник сеансу голосування може поставити підписи про те, що його голос враховано правильно. А коли голос кожного враховано правильно, то й кінцевий результат (голоси всіх) правильний.

7. Перевірити загальний результат. Спосіб перевірки подібний методу перевірки партії 1000 000 електроламп: достатньо перевірити, приміром, 500 ламп, відібраних у випадковому порядку.

8. Відкликати вибраних раніше осіб, використавши для цього відривні частини бюлетенів – квитанції, причому відкликають ті, хто голосував за цих осіб.

9. Працювати мобільно, сприяти самоорганізації суспільства.

 Досить невеликої кількості „виборчих пунктів”, які по черзі працюють у різних районах.

 

Більш детальний опис на http://maidanua.org/static/mai/1261120718.html

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 1009 | Завантажень: 82 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]