Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Юрко Колючка. Чому ми живемо гірше, ніж наші сусіди за кордоном? А також про спосіб підрахунку голосів на виборах.
[ Викачати з сервера (47.5 Kb) ] 17.08.2010, 20:48

Чому ми живемо гірше ніж наші сусіди за кордоном?

Наша влада у відповідь згадує про світову кризу, високу ціну на газ чи помилки минулого керівництва.

Але хіба криза є причиною того, що у нас досі немає порядної виборчої системи або що за умовами для інвестицій чи малого бізнесу ми на останніх місцях у світі?

Причина в нас самих. Це хвороби суспільства та влади.

Влада хворіє на провали пам’яті - не виконує передвиборні обіцянки. Ми ж вкотре не вимагаємо від влади відповіді за обман. Чому? Бо люди думають тільки про те, як заробити на хліб, а не про контроль за владою. Сама виборча система створена не нами, а значить не для нас. Тому й не маємо помітного впливу на наших правителів. Тобто, в політичному сенсі, кожен з нас це – раб. А хто буде панькатись з рабом?

Будь-яка влада думає насамперед про користь для себе, а не про  те, що потрібно для суспільства. Потрібно постійно нагадувати про себе - тиснути на неї «знизу».

Основні закони взаємодії суспільства та влади

1. Принцип тиску „заради прогресу”: НЕ НАТИСНЕШ – НЕ ЗРУШИШ.

Чиновникам зміни не потрібні.

2. Закон відсутності бананів.

Як відомо, жителі СРСР не знали, що таке банани.

Бувало, що якийсь допитливий іноземець хотів дізнатись, а чого це радянські трудівники не їдять бананів. І йому люб'язно відповідали: "Немає в продажі бананів? Так ними ж ніхто не цікавиться". Коли ж він звертався до покупців, чи дійсно вони не питають про банани, то чув у відповідь: "Так".

Бо чого запитувати, якщо їх ніколи не буває в продажі?

Мораль: якщо Ваших запитів про банани, себто, скажімо, про можливість відкликати депутатів, не чути, то й бананів Вам не побачити.

БЕЗ ЧІТКИХ СИГНАЛІВ ЗНИЗУ ЗМІН НЕ БУДЕ.

3. Закон плавання в басейні.

Критиків сьогоднішньої ситуації в Україні сила-силенна. Як знизу, так і зверху.

А запитавши їх: "Що робити?", чуєш таке: "Насамперед "нагодуємо народ", а тоді вже демократія". Або: "Люди не готові, спочатку організуємо громадянські об’єднання, а тоді вже поставимо владу під їх контроль". Бува й так: "Спочатку підготуємо й скличемо (як?..) конституційні збори, приймемо нову Конституцію, проведемо люстрацію, а тоді вже..."

Тобто, усі ці поради нагадують анекдот про дурдом: "Навчитеся плавати - води в басейн наллємо". Мораль: щоб навчитись плавати, тобто захищати свої інтереси, треба залізти у воду. НЕ НАМОЧИШ – НЕ ПОПЛИВЕШ

Як тиснути? Старі методи не підходять:

1. Таємне голосування бюлетенями. Себто вибори. Закритість процедур, вразливість до фальсифікацій вимагає участі державних органів. Фактично проведення голосування для визначення волі населення є монополією влади.

2. Мітинги або марші. Невідомо, кого представляють їхні учасники, не всі наважаться виступити проти більшості або начальства. Забирають багато часу, складних проблем не вирішиш.

3. Збирання підписів. Провести легше, бо процес розтягнуто в часі. Однак воно не є таємним, а якщо підписи збирають в установах, то стає "добровільно-примусовим".

4. Масові страйки. Малоймовірні, бо незалежних профспілок мало.

Очевидно, потрібні більш зручні інструменти.

Наприклад, такий, у якому при голосуванні застосовують самоконтроль. І тому кожен може перевірити, як враховано його голос.

Самоконтроль дозволяє: провести достовірне (без фальсифікацій) голосування самостійно, не маючи адміністративної підтримки та списку виборців; засвідчити результати таємного голосування його учасниками; швидко підрахувати та перевірити повторно файл результатів; голосувати за „відкритими” списками та відкликати депутатів; проводити опитування за один чи декілька днів  http://maidan.org.ua/static/mai/1261120718.html

Отже, він дозволяє кожному висловити свою волю щодо важливих питань та забезпечити її чітку фіксацію. А масові опитування навіть у кількох районах – це вже спосіб тиску на владу, який не можна звинуватити в екстремізмі чи критиканстві.

А рецептура опитувань така: не абстрактна ідея (нова Конституція) чи певна особа, а  конкретні, чіткі вимоги:

1. індивідуально вибирати та відкликати „наших представників” (тобто депутатів);  

2. впливати на закони, які приймають ці представники (виборчу систему, принципи Конституції та базові закони затвердити на референдумах після обговорення, висувати народні ініціативи).

Опитування проводять не тільки для тиску на владу. В першу чергу, вони потрібні для нас самих. Щоб ми відчули впевненість у собі, відчули, що нас багато.

 

 

Підприємці - активна та думаюча частина суспільства, а владі (тобто конкретному чиновнику) не потрібні самостійні, незалежні від нього люди.

Якщо боротись тільки за свої конкретні права – чиновник скаже „Знову ці „жирні коти” хочуть привілеїв для себе”. Потрібні лозунги широкого застосування. Найперше щодо зміни системи виборів – це уможливить самоочищення суспільства та влади.

Конституція України, Стаття 5. … єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Отже, у нас є право, ми не мусимо випрошувати його у влади як подачку. Ми повинні заявити про наші вимоги та достовірно їх зафіксувати.

Створити Громадський рух за дотримання Конституції .

Лозунг «Народ визначає конституційний лад».

 

 

ДОДАТОК. Голосування із самоконтролем.

Принцип проведення (схематично)

1. Для того, щоб учасник голосування (надалі виборець) міг стежити за „своїм" бюлетенем, кожний бюлетень має свій індивідуальний код (номер). Застосовують бюлетені, що мають відривну частину – квитанцію, яка залишається у виборця для контролю. Усі частини бюлетеня, який отримує виборець, пронумеровані однаково.

2. А як же таємниця голосування? Вона зберігається - перед голосуванням бюлетені в згорнутому виді (номери закриті) перетасовують і виборці витягують їх довільно, як в лотереї, тому номер витягнутого бюлетеня відомий тільки виборцю. Після заповнення бюлетеня виборець залишає квитанцію собі, бюлетень кидає в скриньку для голосування.

3. Після підрахунку голосів складають розширені результати (РР) голосування: а) реєстр учасників, засвідчений їх підписами; б) список номерів бюлетенів (упорядкований), використаних у голосуванні та результат по кожному бюлетеню; в) попередній протокол результатів голосування. Далі РР оприлюднюють (виборча дільниця, Інтернет). Кожен може перевірити, як враховано його бюлетень. Пред'явивши квитанцію, яка має більшу силу ніж вкинутий бюлетень, можна виправити невірний результат, тому фальсифікувати вибори немає сенсу. Для оскарження можна: а) звернутись самостійно до виборчої комісії; б) передати квитанцію іншій особі, наприклад, представнику одного з кандидатів; в) таємно вкинути квитанцію в спеціальну скриньку.

4. Самоконтроль знімає сумніви щодо застосування комп’ютерних пристроїв (бо кінцевий результат контролює виборець!). А зчитувач інформації миттю прочитує бюлетень – можна голосувати за великими „відкритими” списками, застосувати більш складні та досконалі системи голосування. Можна проводити голосування протягом одного чи багатьох днів або посилати бюлетені поштою. „Не важно как голосуют, главное кто считает" (Й.Сталін).

Стає можливим:

5. Проводити голосування самостійно. Провести опитування, дати оцінку меру або вибрати органи самоуправління можна без підтримки адміністрації та відсутності списку виборців. Для цього район розбивають на дільниці для голосування. Жителі дільниці голосують тільки в одному місці, на сеансах (наприклад, субота в 10-00, 18-00, 19-00).

Дані учасника голосування (№, ПІБ, рік народження, № паспорту, адреса) попередньо заносять у комп’ютер. Таким чином створюють загальний список виборців дільниці та одночасно перевіряють, чи не брав раніше участі в цьому голосуванні даний виборець – за допомогою сортування списку учасників (програма Excel:„Дані”- сортування). Далі учасника записують в реєстр, він ознайомлюється з правилами голосування та ставить підпис про отримання бюлетеня.

Пачку бюлетенів викладають на столі для перевірки нумерації, печаток, підписів. Бюлетені згинають, перемішують і починають голосування (див. вище).

Використовуючи зчитувач штрих-коду та відповідний вид бюлетеня можна за 10 хвилин зняти дані з 200 бюлетенів і надрукувати результати голосування (РР). Таким чином, хоча інформації більше, ніж за традиційного голосування, результати можна обробити швидше.

6. Засвідчити результати голосування. На аркушах остаточного списку бюлетенів кожен учасник сеансу голосування може поставити підписи про те, що його голос враховано правильно. А коли голос кожного враховано правильно, то й кінцевий результат (голоси всіх) правильний.

7. Перевірити загальний результат. Спосіб перевірки подібний методу перевірки партії 1000 000 електроламп: достатньо перевірити, приміром, 500 ламп, відібраних у випадковому порядку.

8. Відкликати вибраних раніше осіб, використавши для цього відривні частини бюлетенів – квитанції, причому відкликають ті, хто голосував за цих осіб.

9. Працювати мобільно, сприяти самоорганізації суспільства.

 Для проведення опитувань досить невеликої кількості „виборчих пунктів”, які по черзі працюють у різних районах.

Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 1023 | Завантажень: 117 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 имя  
0
"Голосування із самоконтролем."
Вигладає досить ЦІКАВО!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]