Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Наши файлы

Ірина Касьян Євген Зільберт Від проблем - до розвитку малого бізнесу.
15.05.2010, 11:28
 Малий (і середній) бізнес є пріоритетом розвитку будь-якої держави з перехідною економікою. Будучи більш гнучким та пристосованим до кон‘юнктурних змін ринку, цей різновид бізнесу здатний забезпечити створення додаткових робочих місць, більш безболісно вийти із процесу реструктуризації більших підприємств, де вивільняється величезний людський потенціал. Однак разом з цим сьогодні можна констатувати, що ці переваги малого бізнесу аж ніяк не сприяють процесам його сталого розвитку в нашій країні. Чому? Тому, нажаль, що передумови такого розвитку сьогодні знаходяться у зародковому стані За період з 1998 року і по даний час створено певні нормативні інструменти, які, здавалося б, повинні спрацювати, як вагомі стимули для розвитку малого бізнесу. Сформовано законодавство з питань регуляторної політики, яке дозволяє підприємницькому загалу накладати своєрідне «вето» на рішення органів виконавчої влади. Прийнято Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», запровадження якого мало б спростити процедури отримання підприємцями документів дозвільного характеру. Цілям оптимізації процесів взаємодії суб‘єктів господарювання та контролюючих органів повинен слугувати Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) дозвільної системи у сфері господарської діяльності». «Повинно», «мало б», «дозволяє», але … не спрацьовує. Основним джерелом регуляторного тиску замість органів виконавчої влади стали органи місцевого самоврядування, проти чого законодавством ефективних засобів виливу не передбачено. Запровадження Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» буксує внаслідок неузгодженості відомчої нормативної бази, «італійського страйку» (це коли просто мовчки сидять і не працюють) дозвільних органів. Внаслідок цього принцип організаційної єдності, коли дозвільний документ має видаватися за єдиним зверненням підприємця до дозвільного офісу, так і не запроваджений в повному обсязі. Про оптимальні засади державного нагляду (контролю) годі й говорити – вимоги законодавства здебільшого просто ігноруються. Склалася ситуація, аналогію якої нам доводилося чути на семінарах з розвитку підприємництва. Коли ви купуєте електродриль, запитує тренер, що насправді ви хочете мати? Шматок пластмаси та металу, щось таке, що створює шумові ефекти? Маленький електродвигун? Ні, насправді ви купуєте дірки, які можна просвердлити. Це і є головна функція інструменту – створювати можливості щодо досягнення певної кінцевої мети. Так ось, нажаль, наші підприємці створеними для них інструментами користуватися поки що не навчилися. Наприклад, не подобається ставка єдиного податку – можна розробити альтернативний проект відповідного регуляторного акта. Адже відповідно до законодавства органи влади зобов‘язані цей проект оприлюднити та забезпечити його обговорення і прийняття. Але … побуркотіли трохи підприємці – і змирилися. Трусять підприємця контролюючі органи – можна вимагати дотримання вимог «Про основні засади державного нагляду (контролю) дозвільної системи у сфері господарської діяльності». За його допомогою і час виграється, і тиск послаблюється. Та ж ні – підприємець воліє краще «домовитися», сплатити штраф – і не сперечатися. Про оскарження неправомірних рішень в судовому порядку й мови немає. В основі всього, на наш погляд, лежить кардинальна недовіра, що накопичувалася роками між підприємцями та державними органами. Вінницький регіональний центр проблем підприємництва у липні минулого року зробив невеличке опитування щодо стану довіри підприємців до органів державної влади. Було передбачено 5 варіантів відповідей. Результат такий: Повністю довіряю 0,5% Скоріше довіряю, ніж не довіряю 0 Довіряю, але не всім 5,5% Скоріше не довіряю, ніж довіряю 6% Не довіряю жодному державному органу 88% Яким же вбачається вихід з такої ситуації? По-перше, треба реально запровадити освітні масові недорогі програми для підприємців, зокрема у сфері того законодавства, про яке йшлося вище. Те, що робиться сьогодні, є явно недостатнім. По-друге, має бути сформована дієва інфраструктура підтримки підприємництва, щоб принаймні у кожному районі та місті обласного значення за бюджетні кошти функціонувала хоча б одна інформаційно-консультаційна установа (до речі, вона може функціонувати на засадах госпрозрахунку). По-третє, має бути надано сприяння незалежній громадській експертизі рішень органів влади та оперативне реагування у разі прийняття несприятливих для підприємництва рішень. До речі, практика такої експертизи показує, що внаслідок співпраці можна зробити значно ефективнішим діалог між владою та підприємцями. По-четверте, треба насправді показати, що неправомірні дії окремих представників влади стосовно підприємців ні в якому разі не залишаться поза увагою тих органів, які здійснюють нагляд за дотриманням законодавства. Про позитивні наслідки партнерського діалогу між владою і бізнесом говорилося вже багато. Залишилося одне – взяти на себе відповідальність за процеси розвитку такого бізнесу. Рахувати не кількість малих підприємств, а динаміку долі малого бізнесу у ВВП, кількості створених робочих місць, середнього рівня заплати осіб, задіяних у малому бізнесі, рентабельність господарської діяльності. І оперативно реагувати на негативну динаміку цих показників. А тоді ми почнемо розмірковувати вже не про виконання діючого законодавства (що взагалі-то й не може обговорюватися, а повинно просто виконуватися!), а про стратегію малого бізнесу, його ресурсне та кадрове забезпечення, взаємодію малого, середнього та великого бізнесу. Але це вже окрема тема.
Ірина Касьян, директор Вінницького інформаційно-аналітичного Центру проблем підприємництва
Євген Зільберт, заступник голови громадської організації «Софія»
Категорія: Наши файлы | Додав: Правління
Переглядів: 909 | Завантажень: 2 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]